Лють. Карін Слотер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ немовби знав більше, ніж казав, і подумки насміхався з них через те, що вони не можуть самі здогадатися.

      – Може, вам є що додати? – запитав у нього Майкл.

      – Це ваша справа, детективе, – відповів Трент і звернувся до Енджі: – Спасибі за допомогу, мем. – У когось менш зверхнього його усмішка могла б зійти за щиру.

      Енджі подивилася на Майкла, перевела погляд на Трента, потім знову на Майкла. Звела брову, ставлячи запитання, на яке Майкл не міг відповісти.

      – Та нехай, – пробурмотіла вона, здіймаючи руку в універсальному жесті: все, баста.

      Вона повернулася до них спиною, але Майкл цього разу був надто сердитий, щоб повитріщатися.

      – У вас що, якісь проблеми? – спитав він Трента.

      – Що-що? – Трента його тон начебто спантеличив.

      – Ви збираєтеся тут весь день простовбичити чи за діло візьметесь?

      – Я ж вам сказав… я тут лише як консультант.

      – У такому разі я дам вам кілька порад, містере Консультант. – Майкл так міцно стиснув кулаки, що нігті ввігналися в долоні. – Не грайтеся зі мною.

      Це попередження Трента нітрохи не злякало, хоча нічого дивного в цьому не було – зважаючи на те, що Майклові довелося закидати голову вгору, щоб його виголосити.

      – Гаразд, – мовив Трент. І невимушеним тоном, неначе непорозуміння між ними владналося, запитав: – Ви не проти з’їздити в Домівку? Я хотів би відвідати місце злочину.

      Розділ 5

      Усе, що казав і робив Вілл Трент, діяло Майклу на нерви: від його «звісно», коли Майкл сказав, що сам поведе, до того, як він байдуже дивився у вікно, поки вони їхали Північною авеню в бік Домівки. Агент ДжБР нагадував йому заучок у старших класах школи, тих, які носили в нагрудних кишенях лінійки й сипали незрозумілими цитатами з «Монті Пайтона».[8] Майкл безліч разів дивився виступи «Монті Пайтона», але однаково не розумів, так само, як не доганяв таких чванькуватих розумників, як Трент. Недурно їх, таких, гамселили в школі. І недурно їх гамселили такі, як Майкл.

      Майкл глибоко вдихнув і закашлявся – легені досі сердилися на ту сигарету. Він подумав про Тіма, про те, що його син не нормальна дитина, що через це з нього знущалися інші діти. У Тімовій школі була групка хуліганів, які завдавали хлопчику прикрощів – поцупили шапку, розчавили сендвіч за столом у їдальні. Учителі намагалися покласти цьому край, але вони ж не всюдисущі, та й узагалі дехто з них не надто радів з того, що особливий Тім навчався разом зі звичайними дітьми. Хтозна, можливо, Вілл Трент був Майкловою кармою в дії. Його перевіряли. Поводься чемно з цим придурком, і, можливо, з Тімом чинитимуть так само.

      – О… – Трент витяг з кишені піджака диктофон. – У мене є запис дзвінка в службу порятунку.

      І не встиг Майкл і слова промовити, як він натиснув на кнопку відтворення. З маленького гучномовця розлігся високий голос із металевими нотками: «Приїжджайте у будинок номер дев’ять у Домівці. Там жінку ґвалтують і б’ють, сильно».

      Чекаючи, СКАЧАТЬ