Кращі твори (збірник). Леся Українка

Чтение книги онлайн.

      З’явилося новеє світло в світі,

      У Віфлеємі, в тихому селі,

      І засвітилася у темному блакиті

      Нова зоря, щоб і старі, й малі

      Дорогу знали до свого месії,

      Малого сина вбогої Марії.

      Пішли усі поклон йому віддати –

      Волхви, царі і вбогі пастухи,

      Втішалася обрана Богом мати,

      Сповнялась материнської пихи,

      Святої гордості, що кожна мати має,

      Як на руках своє дитя тримає,

      Бо кожній матері дитя її месія,

      Давно сподівана і справджена надія.

      О матері! щасливі тричі ви,

      Коли про вашу любую дитину

      Не дбають ні царі, ні мудрії волхви,

      Коли нова зоря очей не вабить сину,

      Тоді не треба кидати господи

      І йти на безвість у далекий край,

      Щоб рятувать від лютої пригоди

      Свою дитину, свій єдиний рай,

      Так, як Марія сина рятувала,

      Свій скарб єдиний, скарб той світовий,

      Що сила темная на страту роковала,

      Бажаючи вгасить вогонь новий.

      Вночі зібралася мала родина

      І подалась в пустиню крадькома,

      В пустиню їх зоря провадила сама,

      Оберігала їх сторожа янголина,

      Безлюднії шляхи пісковаті біліли,

      По них вигнанці йшли замислені, самі,

      Як мрії, крила янголів летіли,

      А винокол був схований у тьмі…

      Шука месію Ірод в Палестині,

      І ллється кров, як навесні вода,

      Так падає дитина по дитині,

      Як з дерева роса тремтячая спада.

      Скрізь голосіння, плач і крик великий,

      Риданням Іудея пойнялась,

      В Шеолі темному озвався гомін дикий,

      І давняя Рахіль із гроба підвелась,

      По дітях страчених вона ридає,

      Марою білою до трупів припадає,

      Прокляття, скарги, мов пожежі дим,

      Знялись до неба. Вчув їх Елогім

      І посланця свого послав він до Рахілі.

      Із неба злинув Серафим зорею,

      Наметом засіяли крила білі,

      Як, потішаючи, схилився він над нею.