Кращі твори (збірник). Леся Українка

Чтение книги онлайн.

      Місяць яснесенький

      Промінь тихесенький

      Кинув до нас.

      Спи ж ти, малесенький,

      Пізній бо час.

      Любо ти спатимеш,

      Поки не знатимеш,

      Що то печаль;

      Хутко прийматимеш

      Лихо та жаль.

      Тяжка годинонько!

      Гірка хвилинонько!

      Лихо не спить…

      Леле, дитинонько!

      Жить – сльози лить.

      Сором хилитися,

      Долі коритися!

      Час твій прийде

      З долею битися, –

      Сон пропаде…

      Місяць яснесенький

      Промінь тихесенький

      Кинув до нас…

      Спи ж ти, малесенький,

      Поки є час!

      Фантазіє! ти сило чарівна,

      Що збудувала світ в порожньому просторі,

      Вложила почуття в байдужий промінь зóрі,

      Що будиш мертвих з вічного їх сна,

      Життя даєш холодній хвилі в морі!

      Де ти, фантазіє, там радощі й весна.

      Тебе вітаючи, фантазіє ясна,

      Підводимо чоло, похиленеє в горі.

      Фантазіє, богине легкокрила,

      Ти світ злотистих мрій для нас одкрила

      І землю з ним веселкою з’єднала.

      Ти світове з’єднала з таємним,

      Якби тебе людська душа не знала,

      Було б життя, як темна ніч, сумним.

      Соловейковий спів навесні

      Ллється в гаю, в зеленім розмаю,

      Та пісень тих я чуть не здолаю,

      І весняні квітки запашні

      Не для мене розквітли у гаю, –

      Я не бачу весняного раю;

      Тії співи та квіти ясні,

      Наче казку дивну, пригадаю –

      У сні!..

      Вільні співи, гучні, голосні

      В ріднім краю я чути бажаю, –

      Чую скрізь голосіння сумні!

      Ох, невже в тобі, рідний мій краю,

      Тільки й чуються вільні пісні –

      У сні?

      Лагідні веснянії ночі зористі!

      Куди ви од нас полинули?

      Пісні соловейкові дзвінко-сріблисті!

      Невже ви замовкли, минули?

      О ні, ще не час! ще бо ми не дізнали

      Всіх див чарівливої ночі,

      Та ще бо лунають, як перше лунали,

      Веснянки чудові дівочі.

      Ще маревом легким над нами витає

      Блакитна весняная мрія,

      А в серці розкішно цвіте-процвітає

      Злотистая квітка – надія.

      На крилах фантазії думки літають

      В країну таємної ночі,

      Там промінням грають, там любо так сяють

      Лагідні веснянії очі.

      Там яснії зорі і тихії квіти

      Єднаються в дивній розмові,

      Там стиха шепочуть зеленії віти,

      Там гімни лунають любові.

      І квіти, СКАЧАТЬ