Кращі твори (збірник). Леся Українка
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Кращі твори (збірник) - Леся Українка страница 11

Название: Кращі твори (збірник)

Автор: Леся Українка

Издательство: ДП с иностранными инвестициями ""Книжный Клуб ""Клуб Семейного Досуга""

Жанр: Зарубежные стихи

Серия:

isbn: 978-966-14-2350-2, 978-966-14-3021-0, 978-966-14-3024-1, 978-966-14-3025-8, 978-966-14-3023-4, 978-966-14-3022-7

isbn:

СКАЧАТЬ країну,

      Де небо ще синіє, як весняне,

      Де виноград в долині зеленіє,

      Де грає сонця проміння кохане.

      Туди мої думки полинуть швидко

      І привітають ту ясну країну,

      Де прожила я не одную днину,

      А не була щаслива й на годину…

      Та я за те докірливого слова

      Тобі не кину, стороно прекрасна!

      Не винна ти, що я не маю долі,

      Не винна ти, що я така нещасна!

[1891]Бахчисарай

      Мов зачарований, стоїть Бахчисарай.

      Шле місяць з неба промені злотисті,

      Блищать, мов срібні, білі стіни в місті,

      Спить ціле місто, мов заклятий край.

      Скрізь мінарети й дерева сріблисті

      Мов стережуть сей тихий сонний рай;

      У темряві та в винограднім листі

      Таємно плеще тихий водограй.

      Повітря дише чарівним спокоєм,

      Над сонним містом легкокрилим роєм

      Витають красні мрії, давні сни.

      І верховіттям тонкії тополі

      Кивають стиха, шепотять поволі,

      Про давні часи згадують вони…

Бахчисарайський дворець

      Хоч не зруйнована – руїна ся будова,

      З усіх кутків тут пустка вигляда.

      Здається, тільки що промчалась тут біда,

      Мов хуртовина грізная, раптова.

      Тут водограїв ледве чутна мова, –

      Журливо, тихо гомонить вода, –

      Немов сльозами, краплями спада;

      Себе оплакує оселя ся чудова.

      Стоять з гарему звалища сумні,

      Садок і башта; тут в колишні дні

      Вродливі бранки вроду марнували.

      Колись тут сила і неволя панували,

      Та сила зникла, все лежить в руїні, –

      Неволя й досі править в сій країні!

Бахчисарайська гробниця

      Палкого сонця промені ворожі

      На кладовище сиплються, мов стріли,

      На те каміння, що вкрива могили,

      Де правовірні сплять, піддані божі.

      Ні квітів, ні дерев, ні огорожі…

      І серед пустки, наче на сторожі,

      Стоїть гробниця. Ті, що в ній спочили,

      Навіки в ній своє імення скрили.

      З чужого краю тут співці бували

      І тіні бранки любої шукали, –

      Витає ж тута інша тінь, кривава:

      Ні, тута не лежить краса гарема,

      Марія смутна чи палка Зарема, –

      Тут спочива бахчисарайська слава!

      Сім струн

(Посвята дядькові Михайлові)Do (Гімн. Сrave[18])

      До тебе, Україно, наша бездольная мати,

      Струна моя перша озветься.

      І буде струна урочисто і тихо лунати,

      І пісня від серця поллється.

      По світі широкому буде та пісня літати,

      А з нею надія кохана

      Скрізь буде літати, по світі між людьми питати,

      Де схована доля незнана?

      І, може, зустрінеться пісня моя самотная

      У світі з пташками-піснями,

      То швидко полине тоді тая гучная зграя

      Далеко СКАЧАТЬ



<p>18</p>

Урочисто (італ.).