Кращі твори (збірник). Леся Українка

Чтение книги онлайн.

      Був сон мені колись: богиню ясну

      Фантазії вбачали мої очі,

      І друга любого подобу красну

      Богиня прийняла тієї ночі.

      Той самий вираз і усмішка мила,

      Той самий погляд довгий, розумливий,

      На плечах лиш барвисті мала крила,

      Вінець над чолом з лавру святобливий.

      Вона іде! Непереможна сила

      Мене примушує за нею простувати

      По темних, тісних хідниках. Вступила

      Вона в якісь таємнії палати.

      Чи то свята будова, чи темниця?

      Високеє і темнеє склепіння,

      Одно віконце вузьке, мов стрільниця, –

      Крізь нього сиплеться бліде проміння

      І падає на стіну; височенний

      Орган стоїть там, наче скеля дика,

      Де був прикований Титан страшенний,

      Що забажав освіти чоловіка.

      Спинилася богиня, і за руку

      Взяла мене, і словом говорила:

      «Вважай і пам’ятай мої слова й науку:

      То світовий орган, і доля так судила,

      Що тільки раз він має гук подати,

      Страшний той гук, потужний і величний,

      По всіх країнах має залунати

      І перекинути світовий стрій одвічний.

      Страшне повстане скрізь землі рушення.

      І з громом упадуть міцні будови.

      Великий буде жах, велике й визволення!

      Тоді спадуть всесвітнії окови.

      І правда лавром чоло уквітчає.

      І згине зло, укриване віками.

      В честь волі нової хвалу співець заграє

      На вільних струнах вільними руками.

      Тож слухай: ти орган порушить можеш

      Не дужою, та смілою рукою,

      Всесвітнє зло тим гуком переможеш,

      Здобудеш для землі і щастя, і спокою.

      Та знай: твоє життя так миттю згасне,

      Як блискавка, що перед громом свіне:

      Не для тебе те світло правди ясне,

      Що світ осяє, ні! життя твоє загине!

      І вільні струни славити не будуть

      Ні твого ймення, ані твого діла,

      Щасливії нещасную СКАЧАТЬ