Сині етюди. Микола Хвильовий
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Сині етюди - Микола Хвильовий страница 6

СКАЧАТЬ власть, щоб ти знала, не печериця печена. Це значить воля й свобода. Як ти набиваєш собі пельку, то й іншим не перешкоджай. О!

      Микита хитає головою:

      – Правильно!..Вони ріжуть корову.

      В колонії сідають обідати. Виховательки, діти.

      Анфиса Павлівна подивилась на Павлину Анфисівну та й подавилась. Павлина Анфисівна сама ж невинність: вона ж не знала, що Анфиса Павлівна дитячу котлету їла.

      Анфиса Павлівна запивала водою:

      – Хотіла попробувати… Павлина Анфисівна:

      – Так, так…

      …Приїздить до дітей якась мама. Виховательки люб'язно усміхаються.

      – Ваша дитина прєлєсть, прямо удівітєльно.

      Мама мліє…

      …Набігає хмара літня, пахне дощем. Кричать галки, над деревами літаючи – перед громовицею…

      …Тільки в тьоті Басі нема корзини, а в інших є. У корзинах – варення, котлети, білий хліб та інше…

      …Навіщо?..

      … До тьоті Басі приїхав знайомий. Було місячно, всі були над ставком. Місце гарне, поміщицьке: нагадує поміщиків. Знайомий сказав:

      – Уся Україна повстанська, запорізька. Куди не глянь – усюди бандити. Мабуть, і за цими березами сидять, щоб вискочити, щоб перерізати всю колонію.

      Павлина Анфисівна скрикнула:

      – Ах!

      Це вона кокетує. Всі це знають, не звертають уваги. Знайомий серйозничає:

      – Чудний українець – то він флегматик не знать який, то він злодій з великого шляху… то він революціонер… Тьотя Бася захвилювалась:

      – Що то є українець? Пролетар-революціонер.

      Знайомий сперечався, тьотя Бася назвала його «соглашателем», лається ще; іде на терасу.

      Анфиса Павлівна глибоко зітхає[18] і теж іде в кімнату – корова.

      Павлина Анфисівна була задоволена, взяла під ручку знайомого й повела в садок однієї вілли.

      Відтіля їх вигнано. Знайомий обурився.

      – Як ви смієте! Ми ж тільки гуляємо!

      – Іді, іді! Не разговарівай!..

      Знайомий пообіцяв поскаржитись голові Вуцвику. А Павлина Анфисівна спитала:

      – Ну, скажіть правду: ви ж не комуніст?

      Він тричі побожився, що він комуніст, але вона йому не повірила.

      …Громовиця не прийшла – пройшла. В лісі було тихо, між дерев ходив місяць і крапав срібне масло в гущавину.

      Хтось ламав гілки в лісі – не людина, тріскало в лісі. Вилуплювались солов'ята, і соловей уже не співав, і солов'ї мовчали.

      – …Якби ви знали, яка це Анфиса Павлівна: жадна, не дай Господи. Годує дитину, а сама більш за дитину з'їсть: дитячу порцію.

      …На якнайдальшій віллі сміялись. Підійшли до тераси, а за терасою тихенька пісня. Це надхненний Гіль.

      …Тьотя Бася не обідала: її обід з'їв хтось.

      Коли поодцвітали вишні[19], поналивались яблука. В яблуках мед, пасіка, бджоли, дід сивенький – смачно…

      Летіли трутні по шосе.

      …У віллі мешкають СКАЧАТЬ



<p>18</p>

Їй спати хочеться.

<p>19</p>

Позривали ягоди.