Твердиня. Максим Кидрук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ нова екстрасистолія. За нею – ще одна. Левко перестав їх рахувати і рвонув за автомобілем. Незважаючи на відсутність пішоходів і майже повну відсутність інших авто, «додж» просувався з черепашачою швидкістю 25 км/год, неначе дражнячи хлопця. Правда, і Левко не міг бігти на повну силу. Коли хлопець досягнув кінця Сан-Мартін (навпроти була автостанція Куско), спортивне купе піднялось по авеню Ель-Сол і зникло, затесавшися серед інших автомобілів.

      До сріблястих іскор додалися темні кола, Левко заледве розрізняв, куди ступає, але не покидав погоню. Пробігши повз автостанцію, хлопець нарешті загальмував. Він харчав, наче поранений тюлень. Серце жило власним життям. Здавалося, воно колотиться не в грудях, а десь поза спиною, стріпуючись, наче викинута на берег риба. Українець провів передпліччям перед очима, але пульсуючі кола і срібні палички, які, немов жуки, повзали по очних яблуках, не зникли. Його нудило.

      На мить він застиг у нерішучості. Справа стояв готель «Villa Urubamba». За ним йшло розгалуження: перед вигином ліворуч від Ель-Сол відділялась менша вулиця, Туллумайо (здається, так вона називалась, через мерехтіння в очах Левко не міг путньо прочитати напис на табличці). Куди завернув рудоволосий: ліворуч, на Ель-Сол, чи праворуч, на Туллумайо? Достоту українець не знав, але чомусь подумав, що праворуч. Щось підказувало, що рудий не наближатиметься до людного центру містечка.

      Тримаючися за стіни будинків, що підступали до проїжджої частини, Левко став підніматись по Туллумайо. Машини він більше не бачив. Дійшовши до місця, де Туллумайо перетинає вулиця Ґарсільясо де ла Веґи, хлопець остаточно переконався, що втратив слід.

      Він прислухався. Туллумайо відносно недалеко від центру, по сусідству розташувалися два вокзали і залізнична станція Wanchaq, та загалом це безмовна вулиця. Попри не зовсім пізній час тут не було ні перуанців, ні мандрівників-бекпекерів. Лише кілька німотних машин з погаслими фарами. Було тихо, темно і холодно.

      Левко просунувся ще на сотню кроків на північ по Туллумайо, і перед ним відкрилось немислиме переплетіння менших вуличок… у кожну з яких міг протиснутися спортивний «Додж Челенджер».

      Усе марно. Рудому вдалося вшитися.

      Хлопець безсило опустився на бруківку й обіперся спиною на будівлю, в фундаменті якої проступали рештки інкської кладки. Він просидів хвилин двадцять, перш ніж минуло тремтіння в руках, більш-менш заспокоїлося серце і пройшла нудота.

      Поблукавши завулками ще з хвилин десять (гонитва загнала його в незнайому частину Куско), Левко вийшов до Плаза-де-Армас, звідки, вирішивши не повертатись до клініки, вже знайомою дорогою поплівся до хостела. Він був настільки виснажений, що навіть перестав міркувати про неймовірне спіткання з рудим.

      За півсотні кроків від «Samay Wasi Youth» організм не витримав і збунтувався проти фізичних мордувань, що одне за одним налягли на нього протягом останньої доби. Українець упав на коліна і став блювати у стічну ринву, що звивалась уздовж мощеної кам’яної дороги.

      XXXI

СКАЧАТЬ