Твердиня. Максим Кидрук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ різь і неконтрольовані сльози, очі у всіх були круглі від переляку.

      Вдихнувши просякнуте газом повітря, Сьома скривився:

      – Що ви наробили?

      Левко у відповідь пробурмотів щось нерозбірливе, а росіянин став проштовхуватися до Едді. За неповні три хвилини, протягом яких Левко бігав нагору, обличчя постраждалого набрякнуло ще дужче. Шкіра нагадувала брудний попелястий мармур. Семен опустився коло американця.

      – Ти знаєш, що з ним? – Українець тримався за спиною в товариша.

      Сьома мигцем втямив, що ситуація критична.

      – Так. Те ж саме, що станеться зі мною, якщо я з’їм горішок завбільшки з горошину. – Хлопець повернув голову до натовпу і перейшов на англійську: – Чим у нього бризнули? Він алергетик? Страждає на алергію?

      Підхопили балончик і по руках передали Семену. Про алергію ніхто не відповів. Не знали, а може, не відважилися. Хлопець прищурився, вчитуючись у напис на банці:

ACTIVE INGREDIENTS:Capsaicin and related capsaicinoids* – 2.0 %

      – Капсаіцин[79]… ідіоти… – сам до себе прошепотів росіянин, тоді знову англійською: – Швидко! Його треба винести з кімнати на чисте повітря.

      Айк і Ґрем взяли Едді за ноги, Ян, який стояв біля голови, підхопив хлопця за тулуб.

      На рецепції їх побачив Девід Ренцо, власник хостела:

      – Що сталося?

      – Девіде, нам треба в лікарню, – скоромовкою проказав Сьома.

      – Я викличу «швидку»!

      – Ні, – гаркнув росіянин. – Можемо не встигнути. Готуйте мінівен.

      – О’кей! Тоді подзвоню в «San Jose»,[80] скажу, щоб готували барокамеру. – власник «Samay Wasi» припустив, що Едді знепритомнів через гірську хворобу.

      Вислизаючи на веранду, Сьома похапцем заперечив:

      – Не треба барокамери. Будь-яка найближча до нас лікарня. Найближча, Девіде!

      Девід Ренцо став гарячково гортати довідник з адресами і телефонами.

      На веранді було зимно. Едді поклали на холодну підлогу. Голова набрякла так сильно, що зникли риси обличчя. Її роздувало зсередини. Повіки наплили одна на другу, повністю «проковтнувши» вії. Семен розстебнув аптечку і витягнув звідти приготовлений шприц. Зняв ковпачок з голки, випустив повітря, але тут його руку перехопив Айк.

      – Що ти збираєшся йому колоти? Ти хто, лікар? Ти ж навіть не американець!

      Росіянин спробував висмикнути руку, проте Айк міцно тримав передпліччя.

      – Сьомо, допомогти? – Лео і Ян стояли поруч, готові втрутитися і відтягти Айка.

      Семен одними очима мовив «ні», після чого наблизив лице до американця і заговорив, спокійно, але швидко карбуючи кожне слово:

      – У твого друга ангіоневротичний набряк.[81] Це як кропив’янка, тільки не на поверхні шкіри, а всередині тіла. Набряк розвинувся через алергічну реакцію на капсаіцин з газового балончика. Зазвичай під час набряку колір обличчя не міняється, а твій друг, як бачиш, сірий наче мрець. Хочеш дізнатися, чому це?

      Айк послабив тиск на руку і проваленим голосом спитав:

      – Чому?

СКАЧАТЬ