Твердиня. Максим Кидрук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ проступає крізь целофан. Повернувшись у спальню, Левко запхав пакет на самісіньке дно наплічника.

      Якби у Левка спитали, навіщо він це зробив, він би не знав, що відповісти. Так, він піддався незрозумілому імпульсу і взяв балончик. Він порушив найголовнішу заповідь неписаного кодексу поведінки бекпекерів: присвоїв річ, яка належала іншому бекпекеру. Простіше кажучи, вкрав. Проте докорів совісті Левко не відчував. У глибині душі він знав, що, беручи до уваги вечірню пригоду, Калеб буде тільки радий позбутись балончика. Навряд чи канадець здійме галас, виявивши пропажу. Крім того, Лео вважав, що канукам настільки сильний засіб самозахисту, образно кажучи, до задниці. Ще жодного разу з часів зародження туризму в Перу гірська пума не нападала на бекпекерів на Дорозі інків. Канадці йтимуть відомим шляхом, під проводом хороших гідів, в оточенні інших груп. Спрей їм не потрібен. Зате йому, Левку, та його друзям противедмежий балончик може ще ой як стати у пригоді.

      Та й зрештою, як казав старий Джордж Карлін:[88] «If police didn’t see it, I didn’t do it».[89]

      XXXII

      28 липня 2012 року, 00:16 (UTC-5)

      Хостел «Samay Wasi Youth»

      «Samay Wasi» спав. Світло горіло лише в одному вікні.

      Левко з Семеном сиділи на ґанку хостела, потягуючи пиво «Cusqueña». Було холодно, проте із зали досі не вивітрився запах газу, тож хлопці вирішили за краще мерзнути.

      Приятелі довго сиділи мовчки, потім Сьома озвався:

      – Якби він помер, я б скасував експедицію.

      Левко подумав, що то був би не найгірший варіант. Не смерть Едді, ні. А скасування експедиції.

      – Поганий знак?

      – Типу того. – Росіянин приставив горлечко до губ, перехилив пляшку (центральна частина якої відтворювала кам’яну інкську кладку) і сьорбнув.

      – Що кажуть лікарі?

      – Сьогодні під наглядом, завтра зранку випишуть. – Помітивши, як брови українця здивовано полізли вгору, Семен пояснив: – Набряк Квінке – це не хвороба, це криза. Якщо кризу подолали, пацієнт встає і йде.

      – Ясно…

      – Куди ти зник… ну, коли ми притягли Едді в клініку?

      – А… – Левко махнув пляшкою у повітрі, показуючи, що нема про що говорити. – Здалося, що побачив знайомого.

      – Тут? У Перу?

      – Ага.

      – І що?

      Українець завагався, міркуючи, чи не розповісти про свої підозри. Не відважився:

      – Помилився.

      – О’кей. – Сьома здвигнув плечима, одночасно опустивши кутики губ. Він усе одно не розумів, чому Левко не повернувся в «Cusco Medical Assistance» після того, як усвідомив, що обізнався. – Допив?

      – Так. – Левко одним махом вихилив рештки «Cusqueña».

      – Пішли. Завтра рано вставати…

      XXXIII

      Рано-вранці 28-го п’ятеро мандрівників сіли на автобус СКАЧАТЬ