Твердиня. Максим Кидрук

Чтение книги онлайн.

      – Йолопи, ви не шурупаєте, куди ми йдемо і що на нас чекає! Важенні наплічники, стовідсоткова вологість, міріади москітів, нетрища, крізь які треба буде рубатись, наче крізь стіну, купа всіляких гадів і павуків… павуки! – повторив він, побачивши, як здригнулась, почувши останнє слово, дівчина. – Повсюди великі, тлусті, волохаті павучища! І головне – потрапивши в нетрі, ми стаємо жахливо залежними один від одного. Якщо ми погодимося взяти Сатомі з собою, ми хоч-не-хоч переберемо на себе відповідальність за неї, бо, якщо в тропічному лісі з нею щось трапиться, ми всі будемо змушені повернути назад. Сама вона не піде, і лишити її, як ви розумієте, ми не зможемо.

      – Ти згущуєш фарби, бадді, – пхекнув Ґрем.

      – Ні, янкі, я не згущую фарби. Я намагаюсь розбавити думками вітер у тебе в макітрі. Якщо ми візьмемо з собою дівчину, ми не дійдемо до Паїтіті.

      – Це дискримінація, – награно надула губки японка. – Я подам на тебе в суд! – і розсміялася. Попри всі спроби, ніхто не хотів сприймати всерйоз Левкові аргументи.

      – Та що з вами, народ… – Українець безсило сплеснув долонями.

      – Голосуємо, – відпивши кави, сказав Семен.

      – Я – проти, – різко висловився Левко.

      Японка скривилась і показала хлопцю язика, хоча злості в ній не відчувалося. Вона випромінювала впевненість.

      – За! – ляснув по столу Ґрем, штовхнувши під столом ніжку Сатомі.

      – І я – за! – приєднався Ян.

      Спопеляючи чеха поглядом, Левко покрутив пальцем біля скроні.

      Семен, зваживши все, заговорив:

      – Я, мабуть, буду проти. Це все ж таки джунглі. – Насправді Сьома думав зовсім не про небезпеки тропічного лісу, а про те, що звести разом в одній мандрівці Левка, Ґрема і Сатомі рівнозначно самогубству. Це все одно що притягти з собою в Мадре-де-Діос кілька баночок нітрогліцерину і по дорозі витанцьовувати самбу, використовуючи їх замість бубнів.

      – Двоє проти двох, – засяяла Сатомі, – а оскільки, джентльмени, я претендую на місце у вашій команді, значить, мій голос також повинен враховуватись, нехай і не нарівні з вашими, але хоча б на половину чи на чверть, гадаю, це буде справедливо. І я голосую сама за себе! Отже, два з четвертиною проти двох, і я їду з вами в Перу.

      Ґрем з Яном розсміялись.

      Левко повернувся до Сьоми і заговорив російською:

      – От уперта коза!

      Семен поправив окуляри і зосереджено кивнув.

      – Агов! Так нечесно! – обурилась японка. – Ану переходьте на англійську! Що ти сказав? – накинулась на Левка. – Що ви задумали?

      – Це помилка… – опустивши підборіддя, проказав українець.

      – То ви берете мене? – Вона штовхнула Левка кулачком.

      – Так, ми згодні, – підсумував Семен. – Ти повинна найближчим часом докупити квиток, сама підшукати намет і наплічник, скинутись на туристичний GPS-навігатор і хавку (але то вже перед дорогою)… Спальник у нас для тебе є.

      – Ура-а-а! – застрибала Сатомі, по черзі поцілувавши кожного з хлопців. – Дякую! От побачите, зі СКАЧАТЬ