Твердиня. Максим Кидрук

Чтение книги онлайн.

      – Кажи.

      – До скелі Голова Папуги ми добиратимемось на моторному човні, який орендуємо в Пуерто-Мальдонадо…

      – Так.

      – А як ми повертатимемось?

      – Не зрозумів. – Голова росіянина була заморочена деталями розрахунку необхідної кількості провіанту, а також тим, яку його частину доведеться тягти на собі зі Швеції, а що можна купити в Пуерто-Мальдонадо, і він не помічав очевидних речей.

      – От знайшли ми Паїтіті…

      – Припустимо.

      – Вийшли з джунглів, причвалали назад до кліфу, і… що тоді? Перед нами три сотні кілометрів непролазних лісів, а човен давно відплив – нас же не чекатимуть три тижні.

      – Хм… – Зухвало піднята брова опустилася, хлопець став терти її пальцем.

      – Ага, друже. Які варіанти?

      – Можна купити супутниковий телефон і викликати когось із Пуерто-Мальдонадо, коли повернемося з нетрищ. – Іще не договоривши, Семен втямив, що ідея паскудна. Ніхто не чекатиме їхнього дзвінка, зв’язок може щезнути, сяде батарея за той час, що вони будуть у сельві, тощо. – Або… ми можемо домовитись на конкретну дату, щоби човняр повернувся і забрав нас.

      Левко заперечно замотав головою:

      – Е, ні. А якщо чувак роздумає плисти, бо, скажімо, перебере напередодні? Або – не приведи, Господи – хтось із нас травмується чи захворіє задовго до обговореної дати, що тоді? Кукурікати від розпачу біля Голови Папуги?

      – Маєш рацію. – Росіянин взявся терти обидві брови відразу. – Я щось придумаю.

      XV

      6 квітня 2012 року, 06:09 (UTC+1)

      – Лео, вставай! – Сьома ввалився в кімнату до Левка і безцеремонно стягнув з нього ковдру.

      – У… – Лео відвернувся до стіни і згорнувся калачиком, намагаючись таким чином протидіяти агресивному вторгненню.

      Росіянин сів на край ліжка, поставив нетбук на ноги і смикнув товариша за ногу.

      – Давай, давай, нема чого відлежуватись.

      Українець поліз рукою під подушку і витягнув мобілку. Подивившись на час, він ледь не загарчав:

      – Сьома, ти орангутанг недоношений, мені в універ на першу дня.

      – Зате мені на восьму тридцять, так що роздупляйся, маю тобі дещо показати.

      Скрипнувши зубами, Левко сів і підібгав під себе ноги.

      – Показуй бігом, – став терти очі.

      – Дивись! – Сяючи, Сьома повернув ноутбук до українця.

      На екрані була фотографія із зображенням синього плавального матрацу «INTEX».

      – Ну і? – почухав розкошлану голову Левко. – Це надувний матрац.

      Сьома злегка наморщив ніс, засвідчивши, що йому не подобається формулювання.

      – Не зовсім.

      – Ти хочеш сказати, що це заморожена відбивна з мамонта?

СКАЧАТЬ