Айвенго. Вальтер Скотт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ турнір не відбувся б без твого бажання і грошей. Так чи інак, усе втрачене золото повернеться до твоїх скринь…

      – Не все! – заперечив Ісаак. – А кінь, а розкішні обладунки – мій бариш від угоди з Хайрамом, який я у хвилину слабкості віддав невідомому юнакові? Проте він був добрий до мене, а можливо, врятував мені життя…

      – Це гріх, батьку, – каятися за добрі почуття, – насупилася Ревекка.

      – Справді, – старий жваво обернувся до дочки, – однак я не маю ані найменшої впевненості в тому, що навіть найблагородніші лицарі зазвичай повертають свої борги.

      Слуги тим часом поставили на круглий столик із чорного дерева дві запалені лампи і почали неквапом накривати до вечері. Невдовзі один із них вийшов і повернувся з повідомленням, що на пана чекає відвідувач. Ісаак відставив глечик із грецьким вином і звелів Ревецці затулити обличчя покривалом.

      Двері відчинилися. До покою увійшов Гурт і зупинився, не знявши шапки й роззираючись навсібіч.

      – Чи ти Ісаак із Йорка? – запитав підозрілий гість.

      – А ти хто такий?

      – Чи тобі не однаково, з якої річки припливе до тебе золота рибка?

      – Ти приніс гроші? – старий квапливо зробив крок до Гурта. – Хто тебе послав?

      – Лицар, Що Втратив Спадщину. Кінь уже стоїть у твоїй стайні. Що винен тобі лицар за все інше?

      – Я ж казав: це по-справжньому добрий юнак! – вигукнув захоплений Ісаак. – Скуштуй вина, посланцю… Скільки ж там у тебе в гамані монет?

      – Вісімдесят золотих.

      – Небагацько… – Жадібність запекло боролася у старому з великодушністю, але остання все ж таки перемогла.

      Поки Ісаак писав розписку, свинопас без церемоній вицмулив іще один кубок, схвально гмикнув і кивнув слузі знову наповнити посудину. Потім засунув шматок пергаменту за підкладку пошарпаної шапки і, не попрощавшись, залишив кімнату.

      Не встиг він ступити за поріг, як гаряча жіноча долонька міцно схопила його за руку й повела темним коридором. Гурт вирішив, що це діє невидане вино, якого йому досі не доводилося куштувати, і не дуже опирався, поки його не притисли до стіни передпокою, освітленого тьмяною лойовою свічкою.

      – Тихіше, друже, – шепнув привид срібним голосом. – Мій батько пожартував… Скільки ти йому віддав?

      – Вісімдесят золотих. – Уражений свинопас нарешті впізнав Ревекку.

      – Ось тобі гаманець, – сказала дівчина, – у ньому сто монет. Візьми собі двадцять, решту віддай лицареві. Я зачиню за тобою двері. Будь обережний на міських вулицях. Мерщій…

      Коли за Гуртом захряснулася брама, він іще довго стояв у нічній тиші, почісуючи потилицю та бормочучи:

      – Десять монет від мого пана і ще двадцять від янгола небесного! Гарний день! Якщо так буде й далі – кінець твоїй неволі, свинопасе! Заплачу викуп, здобуду меча і служитиму молодому панові до самої смерті, не ховаючи більше ні від кого ні свого обличчя, ані імені…

СКАЧАТЬ