Название: Айвенго
Автор: Вальтер Скотт
Жанр: Исторические приключения
Серия: Бібліотека пригод
isbn: 978-966-14-0862-2,978-966-14-7445-0
isbn:
– Нечестивий пес, – прошипів храмовник, проходячи повз зіщуленого Ісаака. – Ти теж ідеш до Ашбі?
– Так, ваша милосте.
– І твій гаманець туго набитий?
– Жодного золотого, присягаюся Мойсеєм! – Старий злякано вклонився. – Я йду просити допомоги у братів, тому що геть розорений…
– Хто цьому повірить? – осміхнувся Буагільбер і пішов собі, щось прошепотівши своїм мусульманським невільникам.
Розділ 6
Шукаючи комірку, відведену йому для ночівлі, пілігрим крокував заплутаними переходами величезного житла, коли раптом його зупинила служниця леді Ровени й дала знак іти за нею. Дівчина прошепотіла, що її пані хоче негайно бачити гостя. Пілігрим був здивований цим запрошенням, однак, не сперечаючись, пішов за служницею.
Короткий коридор та драбина з масивних дубових брусів привели обох до кімнати, освітленої запаленими смолоскипами у срібних шандалах. Леді Ровена сиділа в кріслі, прикрашеному вигадливим різьбленням і схожому радше на трон, а троє служниць тим часом укладали її пишне волосся на ніч. Пілігрим опустився на одне коліно на знак пошани.
– Підведіться! – мовила дівчина. – Той, хто може сказати добре слово про відсутніх, має право бути прийнятим як близький друг. – Вона обернулася до служниць. – Залиште нас, я хочу побесідувати з благочесним пілігримом.
Дівчата вийшли, і тільки Ельгіта залишилася з пані.
– Мандрівнику, – помовчавши, сказала леді Ровена, – сьогодні під час трапези ви згадали чоловіка, ім’я якого по-особливому звучить у цій оселі. Я зрозуміла вас так, що після від’їзду англійського війська на батьківщину лицар Айвенго залишився в Палестині. Він хворий чи, може, поранений?
– Я не так багато знаю про лицаря Айвенго, – збентежившись, мовив пілігрим. – Ні, він, здається, здоровий та збирається повернутися на батьківщину.
– Дай Боже, щоб він прибув до Англії швидше і зміг узяти участь у майбутньому турнірі… – Дівчина говорила з натиском, ніби переконуючи саму себе в чомусь. – Якщо приз дістане Ательстан із Конінгсбурга, це буде несправедливо… Дякую вам, добрий пілігриме, за звістку про друга мого дитинства… І прийміть цей даток на знак моєї поваги до вашої важкої праці та поневірянь у дорозі. – Леді Ровена простягла пілігримові золоту монету.
Той увічливо вклонився й услід за служницею залишив кімнату. Діставшися відведеного йому приміщення, пілігрим причинив двері, загасив смолоскип, краще загорнувся у свій плащ і, розтягнувшися на скрині, що заміняла ліжко, миттєво поринув у сон.
Із першими променями сонця пілігрим вийшов зі свого закапелку, повернув ліворуч коридором і, не постукавши, зайшов до сусідньої комірки, де неголосно похропував єврей Ісаак. Не чекаючи, коли старий розплющить очі, пілігрим торкнувся його кінцем посоха, і той миттю підскочив, дико озираючись навсібіч.
– Не бійся, – СКАЧАТЬ