Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності. Олександр Зубков

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ а зліва простягалася велика порожня рівнина. Вони опинилися ніби на узліссі джунглів і йшли паралельно їм. Шум бурливої річки тепер чувся значно виразніше і Матвій вдивлявся у порожнечу, що відкрилася зліва від них. Не більш ніж у п'ятистах кроків від них він побачив мерехтіння потоку світла, яке мчало по землі, освітлюючи її неймовірно мальовничими вогнями.

      – Річка! – вигукнув Матвій і радісно поплескав по плечу Куіделя.

      Однак індіанець різко обернувся і приклав вказівний палець до своїх губ, даючи зрозуміти, що будь-який шум може привернути небажану увагу. Матвій слухняно кивнув, але встиг помітити, що Куідель теж задоволений.

      – Тепер потрібно йти дуже швидко, – прошепотів він. – Не відставай.

      Двоє сміливців розвернулися і попрямували прямо до річки. Підійшовши ближче, Матвій виявив, що спуститися прямо до води не виявляється можливим через пологий, вкрай розмитий берег.

      – До води не підійти, – з досадою шепнув Матвій.

      – І в цьому наш порятунок, – запевнив індіанець. – Нумо спробуймо спуститися, але будь обережний.

      Матвій першим поліз донизу спадистим краєм. Водна поверхня розкинулася під ними на відстані трьох метрів. На свій подив він виявив, що весь вертикальний схил поцяткований корчами, схожими на коріння дерев, хоча поблизу не росло великих екземплярів. Крім того, ці корчі утворювали в собі невеликі ніші, в які можна було забратися і сховатися. Матвій заліз в одну з них і став чекати Куіделя.

      – Ну як тобі такай притулок? – почув він голос індійця, який спускався слідом.

      – Це просто фантастика! Я б ніколи не подумав, що в джунглях можна знайти такий чудовий нічліг.

      – Так, нам пощастило, тому що не скрізь є такі укриття. Великі кішки нас тут точно не дістануть, але є ймовірність потрапити в пащу крокодила. Їх тут досить багато, і хоча нас вони навряд чи дістануть, все одно будемо спати по черзі.

      – Добре, тоді ти лягай зараз, а в другій половині ночі спати буду я.

      – А ти хіба не втомився? – запитав Куідель.

      – Втомився, звичайно, але в незнайомому місці заснути не зможу, тому я поки трохи огляну місцевість, а ти відпочивай. До речі, може перекусимо перед сном? Весь день нічого не їли.

      – Я не їм після заходу сонця, – відповів індіанець. – Ця їжа не принесе нічого корисного нашому тілу.

      – Навіть якщо до цього не їв весь день? – здивувався Матвій.

      – А якщо цілий день утримуватися від їжі, а на ніч поїсти, не те що користі не буде, а тільки на шкоду піде.

      – І ти можеш це пояснити? – жваво зацікавився Матвій, не дивлячись на втому.

      – Я можу розповісти тобі тільки те, чому вчили мене мої батьки, а також про свої відчуття. Якщо ти хочеш знати, як все це працює, то спробуймо дістатися мого племені. Там ти почуєш відповіді не тільки на це питання, але й на ті, які ти захочеш поставити в недалекому майбутньому.

      Матвій з подивом СКАЧАТЬ