Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності. Олександр Зубков

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ погодився Матвій, – але у мене немає іншого виходу. Крім того, мені доводилося бувати в місцях страшніших за джунглі, тому у тебе не вийде мене залякати.

      – Ти кохаєш її? – раптом запитав Куідель.

      Матвій здивовано глянув на індіанця.

      – Так, я люблю Лінду, – трохи замислившись, відповів він, – але не як жінку, з якою можна створити сім'ю для продовження роду. Я люблю її як друга, якому можна довірити свої таємниці, не боячись, що вона їх видасть. Я можу прийти до неї в скрутну хвилину, коли мені більше нема до кого піти, і вона допоможе мудрою порадою. Я можу попросити її про допомогу, і вона не відмовить, навіть якщо це буде йти всупереч з її інтересами. Розумієш?

      – А хіба всього цього недостатньо, щоб хотіти створити сім'ю? – здивувався індіанець.

      – Ні, Куідель, цього недостатньо. У всякому разі, для мене. Крім того, я попросив її допомогти мені в справі, заради якої ми приїхали сюди, тому я подвійно відповідальний за неї. Я повинен був оберігати її. Це з моєї провини вона потрапила в біду.

      З цими словами Матвій присів на землю і став оглядати місце навколо намету, в пошуках хоч якихось слідів.

      – Я розумію, – мовив Куідель і почав досліджувати розріз, зроблений в наметі. – Твою подругу викрали в першій половині ночі. Повір, я б почув щонайменший шум.

      – Я теж так вважаю, – відповів Матвій. – Можу сказати навіть більше, по всій ймовірності, це зробили місцеві індіанці. Навряд чи хтось з приїжджих погодився б нападати вночі зі сторони джунглів. Для цього їх необхідно добре знати. Крім того, ти казав, що з цього боку знаходяться племена, з якими ворогує ваше плем'я.

      – Так, Матвій. Напевно, це зробили індіанці племені сурумі. Це викрадення в їх дусі і я вже стикався з подібним. Вони досвідчені воїни, а їх плем'я кремезне та могутнє. Крім того, для них вкрасти людину за винагороду або вбити в бою – це гідна справа, за яку вони отримають повагу серед одноплемінників. Якби не ця обставина, ми б давно уклали з ними мир і жили в злагоді.

      Матвій оцінювальним поглядом подивився в сторону непрохідних нетрів.

      – Йти за ними по п'ятах крізь джунглі – це самогубство, – підсумував він. – Ти не знаєш, чи не протікає поблизу якась річка? Я знаю, що жодне індіанське плем'я не селитиметься далеко від річки.

      – Ти правий. Не далеко звідси протікає річка Пуріо. Її могутні води багаті на рибу, тому її берега стали притулком для багатьох племен, в тому числі й мого.

      – Стало бути, мій слух не обдурив мене минулої ночі. Мені здалося, що я чув шум води, хоча не був упевнений в цьому. Я знаю цю річку. Тільки у нас вона називається Пурус. Це права притока Амазонки, і її води подекуди настільки широченно розливаються, що навіть великі човни можуть ними йти. Нам потрібно вийти до цієї річки та зв’язати пліт. По воді буде простіше дістатися до володінь племені сурумі.

      – Для того щоб побудувати пліт, потрібно буде зрубати багато дерев, а на це піде дуже безліч часу, – заперечив Куідель. – Краще зробити каное. СКАЧАТЬ