Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності. Олександр Зубков

Чтение книги онлайн.

      Не встиг він вимовити останню фразу, як неподалік пролунав хрускіт гілки. Матвій різко обернувся і схопився за руків'я ножа.

      – Все в порядку, – спробував заспокоїти його Куідель, накривши своєю рукою стиснутий кулак Матвія. – Це мій напарник. Володимир все вірно казав. Стефан відійшов ненадовго, щоб зібрати хмиз для багаття.

      – Доброго ранку, – привітно посміхнувся Стефан, підкидаючи у вогонь нову порцію сухих гілок. – Бачу, табір потихеньку прокидається. Приніс трохи пагіння. На світанку стане світліше, а ось погрітися не завадило б.

      – І вам доброго ранку, – привітався з ним Матвій, непомітно опускаючи ніж в чохол. – Гадаю, дрова зайвими ніколи не будуть.

      – Це вірно. Поки збирав, зайшов майже в саму гущавину. Там і вдень небезпечно, а про ніч я взагалі мовчу.

      Матвій кивнув і направив погляд у бік сонця, що вже починало сходити.

      Куідель, пам'ятаючи слова свого нового знайомого, не став відволікати його зайвими розмовами. Більш того, сам він зняв з себе полотняну сорочку, повернувся на схід і, схрестивши під собою ноги, став невідривно дивитися на яскраве світило. Матвію навіть здалося, що індіанець щось тихо наспівує при цьому. Стефан теж провів час світанку в тиші та роздумах.

      Незабаром табір почав оживати. З наметів, немов по команді, почали виходити люди. Щойно Матвій побачив Володимира, він подякував своїм співрозмовникам за приємно проведений час і попрямував до нього:

      – Доброго ранку, я дивлюся, дисципліна у вас налагоджена дуже добре – всі встають з півнями.

      – Ми ж не на вилазку сюди приїхали, – посміхнувся приятель, підходячи до умивальника, що був прилаштований до дерева. – Це серйозна робота. Як ти вважаєш, легко вона мені дісталася?

      – Спочатку ти працюєш на ім'я, потім ім'я працює на тебе, – відповів Матвій і теж ополоснув себе холодною водою з умивальника.

      – Саме так! – погодився Володимир. – Тому без зволікання беремося до роботи. Я думаю, що ти цілком можеш обійтися без мене. Оглядай і в разі чого звертайся, я завжди допоможу. Ми працюємо ось там, з північного боку, – і чоловік підняв руку, вказуючи напрямок.

      – Добре, друже, дякую. А чим саме вам допомагає Куідель? Я сьогодні поспілкувався з ним, і мені здається, що він може бути мені корисним.

      – Він є нашим провідником по джунглях. Власне, для цього ми його й найняли. Індіанець водить нас стежками, які знають тільки корінні мешканці.

      – А можна мені піти з вами? Пора познайомитися з джунглями ближче, освоїтися, так би мовити, – посміхнувся Матвій.

      – Я запитаю у начальника експедиції. Думаю, проблем не виникне, тим більше що може знадобитися фізична сила, яку ти, як я подивлюся, не розгубив із віком.

      – Ти ж знаєш, я завжди радий допомогти, особливо на користь науки.

      – Дуже добре, тоді приєднуйся до нас, коли відправиш свого шофера.

      – Піду, розбуджу його, – кивнув Матвій і попрямував до намету.

      Але будити СКАЧАТЬ