Історія цивілізації. Україна. Том 2. Від Русі до Галицького князівства (900–1256). Коллектив авторов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ горизонтального профілювання обличчя, помірне випинання носа. Цей своєрідний комплекс краніологічних ознак має чіткі аналогії зі збірною серією черепів ятвягів II–V ст. н. е.

      Широколиці варіанти були властиві також давньоруській людності Прутсько-Дністровського межиріччя, де мешкали нащадки південно-західної групи літописних племен – тиверців і уличів, та Північної Буковини – ареалу білих хорватів. Аналізуючи морфологічні витоки східних слов’ян у цих регіонах, М. С. Великанова вказала на різкі відмінності між ними та їхніми безпосередніми попередниками – носіями черняхівської культури, які характеризувалися рисами грацильного мезодоліхокранного типу з невеликими розмірами черепної кришки та вузьким обличчям, знаходячи аналогії в збірній краніологічній серії V–VII ст. із території Румунії та Угорщини. Ці відмінності мають наскільки виразний характер, що, за словами дослідниці, «повністю виключають ймовірність генетичних зв’язків між черняхівцями та слов’янами, що їх змінили, і дають підстави вважати слов’янське населення на території Подністров’я прийшлим». Посилаючись на краніологічні паралелі з населенням древлянських земель, вона висунула припущення, що територія Прутсько-Дністровського межиріччя заселялася вихідцями з північніших областей східнослов’янського ареалу.

      Що ж до краніологічної серії з Північної Буковини (василівської), то в ній простежується певна тенденція до високолицьості, високоорбітності та вузьконосості – ознак, властивих західним слов’янам. Аналізуючи варіації лицьового, орбітного та носового покажчиків у цій групі, М. С. Великанова зауважила, що вони ухиляються в західнослов’янському напрямку та лежать, по суті, поза східнослов’янськими межами коливань цих ознак. Причини цих відхилень можуть мати різне пояснення: а) василівська серія походить із кам’яних саркофагів біля давньоруського храму, які належали знаті, родинні зв’язки якої простягалися далеко за межі Північної Буковини; б) морфологічні особливості василівської серії вказують на певну антропологічну спорідненість східних і західних слов’ян карпатського регіону. Останнє здається переконливішим, оскільки і за носовим, і за орбітним показником василівська вибірка доволі схожа зі слов’янськими серіями карпатського регіону, які походять із території сучасної Румунії.

      На іншому підґрунті склався антропологічний тип давньоруського населення Середньої Наддніпрянщини, де напередодні утворення Київської Русі існував полянський племінний союз. Як і всім іншим східнослов’янським групам, йому були властиві специфічні пропорції лицевого скелета (відносно низьке лице з низькими орбітами та доволі широким носом), за яким воно відрізнялося від більш високолицих, високоорбітних і вузьконосих носіїв черняхівської культури першої половини І тис. н. е. Водночас відмінності між давньоруською людністю Середньої Наддніпрянщини виражені слабкіше, СКАЧАТЬ