Історія цивілізації. Україна. Том 2. Від Русі до Галицького князівства (900–1256). Коллектив авторов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ увагу й на антропологічний аспект у розкритті цієї непростої теми. Таким питанням займалися науковці кількох поколінь, а результати їхніх праць систематизував і доповнив С. П. Сегеда. Усі дослідники сходяться на тому, що середньовічні східні слов’яни загалом характеризуються доліхомезокранією, тобто видовженою черепною коробкою, вузьким або середнім за шириною обличчям із доволі широким, помірно або носом, що добре виступає, що, як відомо, властиво європеоїдам. Водночас, за варіаціями двох провідних ознак – серед них можна виділити кілька антропологічних типів. За підсумками досліджень В. В. Бунака, Г. Ф. Дебеца, Т. І. Алєксєєвої, М. С. Великанової та інших вчених з’ясовано, що серед давньоруської людності Східної Європи виокремлювалося принаймні 7 таких краніологічних типів, 4 з яких було поширено на сучасних українських землях (Рис. 2): мезодоліхокранний із середніми розмірами обличчя, представлений в Середній Наддніпрянщині, де літописні джерела, передусім на Правобережжі Дніпра, здебільшого розміщали нащадків полян; доліхокранний середньолиций, розповсюджений в середній течії Десни, басейні Сейму і верхів’ях Сули, де колись мешкали літописні сіверяни; мезокефальний високочолий і широколиций, поширений у верхів’ях Здвижу, Тетерева, Ужа та Убороті, Стиру і Горині, де на час утворення Київської Русі локалізувалися древляни та волиняни; мезокранний, з доволі широким і невисокими орбітами, значним горизонтальним профілюванням обличчя, властивий давньоруському населенню Середнього Подністров’я – території, пов’язаної з літописними тиверцями та уличами.

      Рис. 2. Антропологічні типи давньоруського населення на землях сучасної України (за Т. І. Алексєєвою): 1 – мезокефальний середньолиций; 2 – доліхокефальний широколиций, 3 – мезокефальний широколиций, 4 – доліхокефальний середньолиций

      Нагадаємо, що черепний показник вираховується за формулою: поперечний діаметр × 100: поздовжній діаметр. При цьому пропонується така рубрикація: до 74,9 – доліхокранія, від 75 до 79,9 – мезокранія, 80 і вище – брахікранія.

      Що ж зумовило регіональні відмінності фізичного типу людності тих часів? На це запитання пропонується така відповідь. Свого часу визначний чеський вчений-славіст Л. Нідерле дійшов висновку про те, що «праслов’яни» – далекі предки сучасних слов’янських народів – не були однорідними в антропологічному відношенні. Це пояснюється тим, що їхні антропологічні риси формувалися в тих регіонах Центрально-Східної Європи, де впродовж доби неоліту-бронзи переважали широколиці європеоїдні варіанти. На півночі зона відносної широколицьості обмежувалася верхньою та середньою течією Західної Двіни, на півдні – лівими притоками середньої течії Дунаю, на заході – верхньою та середньою течією Вісли, на сході – середньою та нижньою течією Дніпра, знаходячись на стику ареалів північноєвропеоїдної доліхокефальної світлопігментованої та південноєвропеоїдної брахікефальної СКАЧАТЬ