Самсон і Надія. Андрей Курков

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Іноді повз них проходили червоноармійські патрулі, які зупинялися ненадовго біля кожного розбираного замету, оглядали учасників суботника, між собою крізь вуса та чорні зуби коментували або жартували, про що говорив іноді сонячний, а іноді й зловтішний блиск у їхніх очах. При появі патрулів суботник, звичайно, прискорювався, і навіть слабосилий сусід Овецький, якому за статурою належало б тримати в руці скоріше віник, ніж лом, приступав до розбивання замету з новими силами.

      Черговий патруль висловив жестами й хитанням голови невпевненість у тому, що для Самсона та його сусіда цей день закінчиться перемогою.

      Із заздрістю подивився Самсон знову вдалину, у бік Кузнецької, на веселий жіночий суботник, біля якого вже й замету майже не було. І тут здалося йому, що серед дзвінкоголосих суботниць він упізнав Надію.

      Опустив він лопату на кругляк і вирішив пройтися, перевірити, чи не обдурили його очі.

      І дійсно, там виявилася Надія, а сама будівля, біля якої дівчата сміттєвий замет прибирали, була не чим іншим, як радянською статистичною установою, де вона працювала.

      – Ну як у вас? – поцікавилася вона привітно, упізнавши прибульця.

      – Мучимося, – зізнався Самсон. – Нас же тільки двоє, навіть двірничка не вийшла на допомогу!

      – А ми допоможемо! Ми такі! – пустотливо вигукнула Надія й озирнулася на подруг. Ті закивали.

      Повернувся Самсон до свого дому в супроводі розохочених суботньою працею красунь. Замиготіли в руках у них лопати – новенькі, сталеві. Сусід Овецький навіть відійшов і вирішив відсапатись, а Самсон узяв у нього лом і заходився встромляти його важким вістрям у замет. Робота загорілась. І в вікні першого поверху з’явилося здивоване обличчя вдови двірника. І на обличчі її засвітилася усмішка, добра, привітна.

      – Що ж це вас так мало вийшло? – запитала, не припиняючи роботи, Надія.

      – Так нас тут мало! Гузєєви з третього поверху ще на початку лютого в Одесу поїхали, а дружина сусідова дитину няньчить, – відповів Самсон.

      – Отож, ви ж мешканці, а в нас – установа, людей багато! Ой, подивіться! – раптово відволіклася вона, дивлячись за спину якогось хлопця.

      До їхнього замету жвавим кроком підійшли, голосно й весело перемовляючись своєю мовою, четверо китайських червоноармійців. Вони жестами попросили дівчат-суботниць відійти, скинули з плечей гвинтівки й заходилися наносити замету відчутні багнетні удари. Розкришивши верхню частину мерзлої гірки, вони привітно помахали руками й пішли собі.

      Роботи тепер залишалося небагато. Розібравши замет ущент і його осколками встеливши всю бруківку, розійшовсь їхній суботник по домівках. Тільки Надія та Самсон виявилися запрошеними до вдови двірника на чай. Вона їх просто з вікна покликала. А після чаю запропонував Самсон дівчині в Купецький сад прогулятися. Вона охоче погодилася, тим більше, що сад лежав просто на її СКАЧАТЬ