Самсон і Надія. Андрей Курков

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ тремтіло, як вогник свічки. Хлопець заглянув усередину мішка, витягнув із нього клапоть тканини, виявилася викройка жилетки з грубими крейдовими лініями майбутнього шва. Стало зрозуміло, що червоноармійці дарма часу не гаяли й навідалися до кравця. Холодне сире повітря війнуло в обличчя з вітальні, змусивши Самсона, не роздягаючись, вирушити по дрова до підвалу.

      Затопивши грубку, яка обігрівала спальню, обернувся він і на іншу, яка задньою стінкою кабінет батька гріла. У тому кабінеті зараз спали на підлозі два червоноармійці, що звільнили свій спальний простір найпідлішим чином!

      Злість заклекотіла в думках Самсона, але він загасив її і все одно їхню грубку затопив, тільки дров цього разу на них усвідомлено пошкодував.

      Не спалося йому вночі. Кілька разів здавалося, що він таємний, змовницький їхній шепіт чує. Підходив навшпиньки до дверей кабінету, ліве, єдине своє вухо до неї прикладав, але нічого, крім тиші й поодинокого, випадкового хропіння, почути не міг.

      А вдосвіта уявив собі, що при зіткненні з ними сам-на-сам обов’язково висловить їм у вічі неприємні свої думки. А вони, як простий народ, на це поясненнями відповісти не зможуть, а тільки насильством. Що йому тоді? Протиставляти нові думки новому насильству? Провокувати їх на ще більше насильство? Ні!

      Вирішив Самсон зранку піти з дому, щоб до десятої, нагулявшись, прибути на Тарасівську до товариша Найдена.

      Спускаючись до виходу, він спеціально на першу рипучу сходинку наступив. Як знав, що на її вереск вдова двірника вигляне. І вона виглянула, покликала до себе, чай зробила.

      Словом, замість гуляння просидів він у вдови понад годину в теплій кухні, яка буяла запахами простого життя. Розповів про те, як із Надією в Купецькому саду гуляли, а про стіл не розповів і здивувався навіть, що не спитала вона його про стіл. Не могла ж вона не бачити, як червоноармійці його з парадного виносили? Але не торкнулася їхня чайна бесіда злощасного столу. А тим часом вулиця за вікном прокинулася, зашуміла.

      – Ти якщо щось заховати хочеш, можеш мені на зберігання дати, – сказала наостанок вдова. – Завтра знову по домівках ходитимуть! Постільну повинність на мешканців накладати! Так ти дивись, прибережи те, що зберегти хочеш!

      11

      – Василю, чаю зроби! – крикнув товариш Найден комусь, побачивши вчорашнього заклопотаного письмовим столом візитера, що піднімається сходами з червоними поручнями.

      Завів Самсона Найден до того ж кабінету, і вразився хлопець відразу змінам, які сталися за ніч, – тепер крім його столу та стільця під другою стіною стояла книжкова шафа без книг, а обабіч – два масивні купецькі крісла. Перед правим із них – шаховий столик.

      – Сідайте! – вказав Найден саме на це крісло, біля якого столик стояв. – Зараз чаю поп’ємо!

      Самсон обережно опустився, і прийняло його крісло, мов якусь значну особу. Посадило воно його в себе м’яко й шанобливо. Так, що навіть сам він себе на мить важливим відчув.

      – Прочитав я вашу реляцію, – СКАЧАТЬ