Самсон і Надія. Андрей Курков

Чтение книги онлайн.

      – Мені так подобається, коли взимку повітря пахне пічним димом! – мрійливо мовила Надія. – Але для цього треба на дачі їхати, там це повітря таке чисте! А ще недавно дим із димарів стовпчиком здіймався, і ніби небо ці стовпчики підпирали! А тепер його відразу вітром звіює!

      – Ну так раніше вугілля палили, а вугільний дим – він щільніший, стійкіший, – пояснив Самсон. – Тепер ось дровами топлять, а подекуди навіть книгами! А дров’яний дим – він легкий, безформний. Його найменший подув вітру звіює!

      – Ой! Ліхтарі засвітилися! – зраділа Надія та показала рукою вниз, на вуличні вогники Подолу. – Цікаво, як тепер електрику для ліхтарів отримують?

      – Теж із дров, – посміхнувся Самсон. – Тільки дров не дуже-то вистачає! Товариш із електростанції скаржився, що запаси закінчуються! Ну от як закінчаться дров’яні запаси, то й згаснуть ліхтарі!

      – Ну ви й скажете! – махнула рукою Надія. – Стільки лісів навколо Києва!

      – Так, лісів багато, а лісорубів немає, їх в армію мобілізували!

      – Нічого, треба буде – оголосять суботник, видадуть кожному по сокирі й на дев’ятнадцятому трамваї в ліс повезуть! – впевнено сказала дівчина.

      – І вам видадуть?

      – І мені видадуть? Чим я гірша! – Вона обернулася до Самсона й обдарувала його самовпевненою усмішкою. – Ой, я ж забула! – нахилилася вона до своєї сумочки, що висіла на зігнутому лікті. Розкрила її, витягла з хрускотом щось, загорнуте в газету. Розгорнула, і в руках у неї виявилося щось дивне, схоже на якусь випічку, що скоріше за все нагадувало хліб у вигляді молотка. – Ви, Самсоне, більше солодке любите чи солоне? – запитала вона.

      – Солодке, – зізнався хлопець.

      Надія відламала «ударну» частину булки-молотка, а собі залишила «ручку».

      – Нам «Червона пекарня» для суботника в подарунок спекла! Теж у свій суботник! У молотковій частині – повидло сливове, а в ручці – тушкована капуста! – засміялася вона.

      Надія смачно відкусила свій шматок булки, і очі її засвітилися радістю. Самсон обережно свою частину булки теж відкусив, але за один укус до повидла не добрався.

      10