Надходить та година. Джеффри Арчер

Чтение книги онлайн.

      Вхідні двері грюкнули, і миттю пізніше вони почули в коридорі голос Джайлза:

      – Вони все ще у вітальні?

      – Атож, сер.

      – Ніколи собі не пробачу, – промовив Пенґеллі, – що не був поруч із твоєю матір’ю, коли…

      До кімнати увійшов Джайлз:

      – Я хотів, щоб ти дізналася першою, кохана. Гарольд Вілсон запропонував мені місце у Палаті лордів.

      Вони обоє виглядали задоволеними.

      Леді Вірджинія Фенвік

      1971

      12

      Граф Фенвік написав доньці й викликав її до Шотландії. Майже королівський наказ.

      Вірджинія боялася вже однієї думки про зустріч з батьком. Поки вона трималася осторонь пліток і не виходила за рамки свого бюджету, старигань, здавалося, не надто турбувався про те, що вона робила в Лондоні. Однак її позов у суді вищої інстанції проти Емми Кліфтон широко висвітлював «Шотландець», єдина газета, яку будь-коли читав шляхетний граф.

      Вірджинія прибула до Фенвік-холу лише під вечір й одразу ж пішла спати в надії, що батько буде в кращому гуморі, коли виспиться. Але не так сталося. Можновладець не вимовив майже жодного слова протягом сніданку, лише зронив: «Побачимося в моєму кабінеті о десятій», ніби звертався до школярки, що провинилася.

      Вона зупинилася біля дверей батькового кабінету вже за п’ять хвилин десята, але не постукала, поки не почула, як годинник у залі відбиває чергову годину. Адже занадто добре знала, що батько не очікує її ні раніше, ні пізніше. Коли ж постукала, то була винагороджена лише вигуком: «Заходь!»

      Жінка відчинила двері й увійшла до кімнати, до якої вона заходила лише тоді, коли опинялася в тарапатах. Вірджинія залишилася стояти по той бік письмового столу, чекаючи дозволу сісти. Не дочекалася й продовжувала мовчати. «Дітей треба бачити, а не чути», – одна з найулюбленіших сентенцій її батечка, яка, можливо, й була причиною того, що вони були майже чужими.

      Поки Вірджинія чекала, коли батько розпочне розмову, вона уважніше придивилася до дідугана, який сидів за своїм робочим столом, намагаючись розкурити бріарову люльку[21]. З того часу, як донька бачила батька востаннє, він дуже постарів. Зморшки на його обличчі викарбувалися глибше. Але, незважаючи на те, що йому було вже близько сімдесяти, сиве волосся графа все ще залишалося густим, а його тонко підстрижені вусики нагадували про минуле покоління. Халат графа був синьо-зеленої барви – колір його шотландського клану. Він вважав доброчесністю те, що рідко вибирався за межі країни. Освіту здобув у школі Лоретто в Единбурзі, поглиблював навички у Сент-Ендрю. Це гольф-клуб, а не університет. На загальних виборах підтримував консервативну партію – не через переконання, а тому, що вважав торі меншим злом. Однак оскільки його депутатом парламенту був сер Алек Даґлас-Хоум, то граф не залишився без впливу. Палату лордів він відвідував украй рідко, і то лише тоді, коли треба було проголосувати за законодавчий акт, який СКАЧАТЬ