Надходить та година. Джеффри Арчер

Чтение книги онлайн.

      – А що мені носити до того часу? – розгубилася Карін, коли він поклав слухавку.

      Мажордом кахикнув.

      – Слухаю, Маркгеме?

      – Пані Кліфтон завжди залишає змінний одяг у спальні для гостей, сер, на випадок надзвичайної ситуації.

      – Це, безперечно, надзвичайна ситуація, – зрадів Джайлз, узяв Карін за руку й вивів з кімнати.

      – А вона не заперечуватиме? – стурбувалася Карін, коли вони підіймалися сходами на другий поверх.

      – Важко заперечити те, чого не знаєш.

      – Можливо, буде краще їй зателефонувати?

      – Маю відчуття, що Емма має нагальніші справи, ніж турбуватися про те, який одяг вона залишила в Лондоні, – заперечив Джайлз, відчиняючи двері в гостьову спальню.

      Карін відкрила великий гардероб, щоб знайти не один, а кілька костюмів і сукенок, не кажучи вже про цілу стійку взуття, про яку можна було лише мріяти у кооперативній крамниці.

      – Вибери собі щось і виходь, коли будеш готова, – сказав Джайлз.

      Наступні сорок хвилин він згаяв на те, щоб прочитати ранкові газети, при цьому його регулярно перебивали телефонні дзвінки з вітаннями або спробами домовитися про інтерв’ю. Він навіть знайшов час подивуватися, чому Гарольд Вілсон вирішив із ним зустрітися.

      – Пан Кліфтон на зв’язку, сер, – поінформував Маркгем, передаючи йому слухавку.

      – Гаррі, як справи?

      – У мене все добре, але, прочитавши вранішні газети, вирішив зателефонувати, щоб дізнатися, як тобі ведеться після другої втечі від німців.

      Джайлз засміявся:

      – Як ніколи раніше.

      – Мені здається, що це возз’єднання з панною Пенґеллі спричинилося до того, що ти здаєшся цілком задоволеним собою.

      – Усе в одному. Окрім того, що вродлива, Карін ще й найчарівніша, найдобріша, найвдумливіша й найуважніша істота, яку я коли-небудь зустрічав.

      – Чи не зарано робити такі однозначні висновки? – не повірив Гаррі.

      – Ні. Цього разу я справді натрапив на «золото».

      – Будемо сподіватися, що ти маєш рацію. А як ти ставишся до преси, що описує тебе як щось середнє між Річардом Генні та Даґласом Бадером?

      – Вважаю себе ближчим до Гіткліфа[20], – засміявся Джайлз.

      – То коли нам дозволять зустрітися із цим ідеалом?

      – У п’ятницю ввечері ми їдемо до Бристоля, тож якщо ви з Еммою вільні, можемо пообідати у суботу…

      – Себастьян приїжджає у суботу, й Емма сподівається поговорити з ним про посаду голови правління. Але ви можете до нас приєднатися.

      – Ні, гадаю, що я це пропущу, але чому б вам усім не прийти на недільний обід до Беррінґтон-холу?

      – Хіба це не надто сильний стрес для Карін? – висунув припущення Гаррі.

      – Коли більшу частину свого життя живеш в умовах комуністичного режиму, не думаю, що можна розглядати обід із Кліфтонами як стрес.

      – Якщо ти впевнений, тоді СКАЧАТЬ