Невидима людина. Герберт Уэллс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ куди виходило вікно з вітальні. Трохи повагавшись, невідомий сперся на стовп воріт, видобув коротеньку глиняну люльку й набив її тютюном. Пальці його тремтіли. Він незграбно запалив люльку й, схрестивши руки на грудях, почав курити з байдужим виглядом, хоча тривожні погляди, які він раз у раз кидав на вікно, ніяк не узгоджувалися з тією байдужістю.

      Все це містер Гакстер бачив з-за бляшанок на вікні своєї крамниці. Загадкова поведінка невідомого спонукала його й далі вести спостереження.

      Раптом невідомий випростався, сунув люльку в кишеню й шаснув у двір. Думаючи, що тут ідеться про якусь дрібну крадіжку, містер Гакстер вискочив з-за прилавка й вибіг на дорогу перейняти злодія. Тим часом містер Марвел (а це був він) з’явився знову. Циліндр його був збитий набакир, у правій руці він тримав пакунок у синій скатертині, а в лівій – три книги, зв’язані, як доведено згодом, пасторовими шлейками. Побачивши Гакстера, він розкрив рот, а тоді раптом повернув ліворуч і дременув щодуху. «Держи злодія!» – гукнув містер Гакстер і кинувся слідом за ним.

      Враження містера Гакстера були глибокі, але короткочасні. Він бачив перед собою чоловіка, що хутко завернув за ріг церкви й пустився в поле. Попереду він бачив прапори, гуляли люди, але ніхто не кинувся на Гакстерів крик.

      – Держи злодія! – відважно переслідуючи втікача, гукнув він іще раз. Та не пробіг він і десяти кроків, як щось незриме вхопило його за підборіддя, і він з неймовірною швидкістю злетів у повітря. Не встиг він отямитись, як уже лежав на землі. Світ, здавалося, розсипався мільйоном іскор, і йому стало байдуже до того, що було далі.

      XI. В ЗАЇЗДІ «КАРЕТА Й КОНІ»

      Щоб ясно уявити собі перебіг подій у заїзді, треба повернутися назад до того моменту, коли містер Гакстер побачив із свого вікна містера Марвела.

      На той час у вітальні були містер Кас і містер Бантінг. Вони серйозно заходилися обмірковувати дивні ранкові пригоди і, з дозволу містера Гола, докладно переглядали речі невидимої людини. Джеферс, оклигавши від падіння, пішов додому під доглядом своїх приятелів. Місіс Гол склала порозкиданий одяг Незнайомця і прибрала кімнату. На столі під вікном, за яким звичайно пожилець працював, Кас відразу знайшов три грубі рукописні книги із заголовком «Щоденник».

      – Щоденник! – сказав Кас. – Тепер ми, в усякому разі, дещо дізнаємось.

      Вікарій стояв тут же, поклавши руку на стіл.

      – Щоденник, – повторив Кас, сідаючи; далі він підклав дві книги під третю і розгорнув її. – Гм! Ніякого імені на першій сторінці. Оце так… Самі цифри.

      Вікарій глянув через плече.

      Кас гортав сторінки, і обличчя його виражало розчарування.

      – Ет! – сказав він. – Самі тільки цифри, Бантінгу.

      – А діаграм нема? – спитав містер Бантінг. – Або малюнків, що прояснили б щось?..

      – Подивіться самі, – запропонував Кас. – Тут, СКАЧАТЬ