Невидима людина. Герберт Уэллс

Чтение книги онлайн.

      Приглушена розмова враз увірвалася, на мить настала тиша, а тоді знову заговорили пошепки, і хтось скрикнув: «Ну, ні, не треба!» Потім раптом почулася метушня, стук перекинутого стільця і шум короткої боротьби. І знову тиша.

      – Що там за дідько? – півголосом вигукнув Генфрі.

      – Чи все у вас гаразд? – повторив містер Гол.

      Вікарій озвався якимось дивним уривчастим голосом:

      – Цілком. Прошу… не перешкоджати.

      – Дивно! – зауважив містер Генфрі.

      – Дивно! – згодився містер Гол.

      – Каже «не перешкоджати», – сказав Генфрі.

      – Я не чув, – сказав Гол.

      – І хтось сопів, – додав Генфрі.

      Вони стояли, прислухаючись. У вітальні почали знову розмовляти швидко і притишено.

      – Я не можу, – заявив містер Бантінг, підвищуючи голос. – Кажу вам, сер, я не хочу!

      – Що таке? – спитав Генфрі.

      – Каже, що не хоче, – пояснив Гол. – Але то ж він не до нас говорить, правда?

      – Це насильство, – сказав у вітальні містер Бантінг.

      – Насильство, – повторив Генфрі. – Я виразно чув.

      – А хто це говорить тепер? – спитав містер Генфрі.

      – Містер Кас, здається, – відповів Гол. – Ви що-небудь розібрали?

      Тиша. Долинали якісь неясні звуки.

      – Здається, стягають зі столу скатертину, – сказав Гол.

      За прилавком з’явилася місіс Гол. Чоловік знаком попросив її не галасувати й підійти до них, але місіс Гол була жінка завзята. Вона розкричалася:

      – Чого ти стовбичиш там і прислухаєшся, Голе? Чи тобі роботи нема, та ще й у свято?

      Містер Гол пробував усе їй пояснити мімікою та жестами, але уперта жінка ще більш розходилася. Тоді приголомшені Гол і Генфрі навшпиньки відступили до неї і, розмахуючи руками, взялися пояснювати їй, у чому річ.

      Спершу місіс Гол зовсім відмовилась вбачати щось незвичайне в тому, що почула, а потім звеліла Голові мовчати, поки розповідатиме Генфрі. Вона схильна була вважати все це за дрібницю, – може, там просто пересували меблі.

      – Я чув, як він казав «насильство», – запевняв Гол.

      – І я чув те саме, місіс Гол, – ствердив Генфрі.

      – А може… – почала місіс Гол.

      – Ш-ш! – прошипів містер Тедді Генфрі. – Чи це не вікно відчиняють?

      – Яке вікно? – не зрозуміла місіс Гол.

      – Вікно у вітальні, – пояснив Генфрі.

      Всі пильно дослухалися. Місіс Гол, не бачачи нічого, дивилась просто себе на світлий отвір дверей заїзду, на білу залюднену дорогу і на фасад Гакстерової крамниці, залитий червоним сонцем. Раптом у Гакстера відчинились двері, і сам він вискочив на вулицю, жестикулюючи і вирячивши від подиву очі.

      – Гей! – зарепетував Гакстер. – Держи злодія! – Він перебіг вулицю і зник за ворітьми двору.

      Водночас із СКАЧАТЬ