Невидима людина. Герберт Уэллс

Чтение книги онлайн.

      – Перевертень!

      – Що ж він накоїв?

      – Невже поранив служницю?

      – Здається, кинувся на неї з ножем!

      – Не так, як то кажуть. А справді у нього нема голови!

      – Нісенітниця! Це – просто якийсь фокус!

      – Тільки-но поскидав свої бинти…

      Намагаючись зазирнути у відчинені двері, натовп утворив клин, гостряк якого біля входу займали найвідважніші.

      – Він на хвилинку спинився. Аж тут скрикнула служниця, і він обернувся. Я бачив, як майнула її спідниця, і він побіг слідом за нею. Не минуло й десяти секунд, як він повернувся з ножем в одній руці, із скибкою хліба в другій і став, так наче вдивлявся в щось. Це було ось тільки. Увійшов він у ці двері. Голови в нього немає зовсім. Ви трохи пропустили, а то б самі…

      Ззаду сталося якесь замішання, і промовець замовк, даючи пройти невеличкому гурту людей, що впевнено прямував до будинку. На чолі гурту виступав містер Гол, дуже червоний і рішучий, далі містер Боббі Джеферс, місцевий полісмен, і, нарешті, обережний містер Воджерс. У них був наказ арештувати Незнайомця.

      Натовп галасував, переказуючи їм суперечливі останні відомості.

      – З головою він чи без голови, але я маю наказ арештувати його і арештую, – заявив Джеферс.

      Містер Гол піднявся сходами, підійшов до дверей вітальні й побачив, що вони відчинені.

      – Констеблю, – сказав він, – виконуйте ваш обов’язок.

      Джеферс ступив у кімнату, слідом за ним – Гол, останнім – Воджерс. У тьмяному світлі вони побачили безголову постать у рукавичках, що в одній руці тримала недоїдену скибку хліба, а в другій – шматок сиру.

      – Це він, – посвідчив Гол.

      – А то що за витівки? – пролунав роздратований голос із порожнечі над коміром постаті.

      – Ви – надзвичайно дивний постоялець, сер, – сказав містер Джеферс. – Але з головою ви чи без голови, а я маю наказ арештувати вас, і обов’язок – це обов’язок.

      – Не підходьте! – гукнув Незнайомець, хитнувшись назад.

      Він кинув хліб і сир, а містер Гол ледве встиг прибрати зі столу ніж. Ліва рукавичка Незнайомця шугнула в обличчя містера Джеферса. За одну мить полісмен, увірвавши свої пояснення щодо наказу, схопив за кисть невидиму руку і стиснув невидиме горло. Його стусонуло ногою по голінці так, що він аж крикнув, але руки не випустив. Гол пересунув по столу ніж до Воджерса, який був, сказати б, воротарем нападників, і ступив назустріч Джеферсові і Незнайомцю, які, зчепившись, розхитуючись та спотикаючись, наближалися до нього.

      Стілець, що стояв на дорозі, з гуркотом відлетів убік, і вони покотилися на підлогу.

      – За ноги його, – крізь зуби промимрив Джеферс.

      Містер Гол, узявшись виконати розпорядження, дістав добрячого штурхана під ребра і на якийсь час вибув СКАЧАТЬ