Три мушкетери. Александр Дюма

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Бог послав би вам ті ж самі сни, що й мені, коли б ви мене не кохали? Хіба були б у нас ті самі передчуття, коли б наші серця не були зв’язані єдиною ниткою? Ви кохаєте мене, моя королево! Але чи тужитиме ваше серце за мною?

      – О Боже милосердний! – вигукнула Анна Австрійська. – Я не витримаю цього! Благаю вас, герцогу, заради всього святого, йдіть, облиште мене! Не знаю, кохаю я вас чи ні, але мені добре відомо, що я ніколи не порушу обітниці, даної перед Богом. Згляньтеся наді мною, їдьте! Якщо вас поранять у Франції, якщо ви помрете у Франції, якщо в мене буде найменша підозра, що кохання до мене стало причиною вашої смерті, я не переживу цього, я збожеволію! Їдьте вже, їдьте, благаю вас!

      – О, яка ви прекрасна зараз! Боже, як я вас кохаю! – вигукнув герцог.

      – їдьте! їдьте, благаю вас, і повертайтеся згодом. Повертайтеся як посол, як міністр, повертайтеся в супроводі охоронців, які зможуть захистити вас, і слуг, які оберігатимуть вас… Тоді я не боятимусь за ваше життя і буду щаслива побачити вас.

      – Невже правда усе те, що ви кажете?

      – Так.

      – Тоді… тоді на знак вашого прощення подаруйте мені що-небудь, якусь дрібничку, що належить вам і слугуватиме доказом, що все це мені не наснилося. Якусь річ, яку ви носили і яку я теж міг би носити… перстень, ланцюжок…

      – І ви поїдете… ви поїдете, коли я подарую те, про що ви просите?

      – Так.

      – Негайно ж?

      – Так.

      – Ви залишите Францію і повернетеся до Англії?

      – Так, присягаюся вам.

      – Зачекайте тоді, зачекайте…

      Анна Австрійська пішла до себе і майже відразу повернулася, тримаючи в руках скриньку з рожевого дерева з золотою інкрустацією, прикрашену її вензелем.

      – Візьміть це, мілорде, – сказала вона. – Візьміть і зберігайте на згадку про мене.

      Герцог Бекінгем узяв скриньку і знову припав до її ніг.

      – Ви обіцяли мені поїхати, – мовила королева.

      – І я дотримаю свого слова! Вашу руку, вельможна пані, вашу руку, і я вже йду.

      Анна Австрійська, заплющивши очі, простягла герцогові руку.

      Бекінгем палко торкнувся губами цієї чарівної руки. Відчуваючи, що сили можуть полишити її, вільною рукою королева сперлася на Естефанію.

      – Не пізніше ніж через півроку, ваша величносте, – пообіцяв герцог, підводячись, – якщо на той час я ще буду живий, я знову побачу вас, нехай мені для цього доведеться перевернути увесь світ.

      І, вірний своєму слову, він вибіг з кімнати.

      У коридорі на нього чекала пані Бонасьє, яка так само обережно і так само безперешкодно вивела його з Лувру.

      XIII

      ПАН БОНАСЬЄ

      У нашій історії, як читач, певно, помітив, була людина, доля якої, незважаючи на її скрутне становище, мало кого цікавила. Цією людиною був пан Бонасьє, невинна жертва інтриг політичних і любовних, які так тісно перепліталися між собою в ті часи, багаті на СКАЧАТЬ