Листи до Феліції (1914–1917). Франц Кафка

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ розповів. Я вкотре намагався показати Тобі моє становище, Ти його, звичайно, зрозуміла, але встановити з ним живий зв’язок – цього Ти не могла. У мені були і є двоє, що борються між собою. Один – майже такий, яким Ти його хотіла б бачити, і те, чого йому бракує для втілення Твого бажання – те він міг би досягти шляхом подальшого розвитку. Жоден з Твоїх докорів в «Askanischer Hof» не стосувався його. Але інший думає лише про роботу, це його єдина турбота; вона робить так, що йому не чужі найниціші уявлення; смерть його найкращого друга уявляється йому насамперед як, хоч і тимчасова, але перешкода для роботи; цю ницість врівноважує те, що заради своєї роботи він і сам готовий страждати. І от ці двоє ведуть боротьбу, але це не реальне протистояння, коли вони по черзі завдають удари одне одному. Перший залежний від другого, він би ніколи, з внутрішніх причин, ніколи б не був у змозі розгромити іншого, навпаки, він щасливий, коли щасливий інший, а коли другий, судячи з усього, програє, то перший падає перед ним навколішки й не хоче бачити нікого іншого, окрім нього. Ось воно як, Феліціє. І все ж вони борються між собою, і все ж обидва могли б належати Тобі, лише нічого не можна змінити в них, окрім як знищити їх обох.

      Насправді це видається так, що Ти мала б усе це повністю визнати, що Ти мала б усвідомити, що все, що там відбувається, відбувається і для Тебе, і що все, що вимагає для себе робота, є не упертістю, не настроєм, а допомогою, частково просто необхідною, частково спричиненою умовами мого життя, надзвичайно несприятливими для цієї роботи. Глянь, як я зараз живу. Один, у квартирі моєї старшої сестри. Вона ж мешкає у моїх батьків, оскільки шваґер на війні. Якщо мені не заважає особисте, особливо фабрика, мій розпорядок дня такий: до 2:30 дня я в конторі, далі обід вдома, потім одна або дві години на читання газет, написання листів чи роботи по службі, далі я підіймаюся у свою квартиру (Ти її знаєш) спати чи просто полежати, потім о 9-й вечора я йду до батьків на вечерю (непогана прогулянка), о 10-й повертаюся трамваєм назад і потім не сплю так довго, як це дозволяють сили чи страх перед наступним ранком, страх головних болей у конторі. За останні три місяці сьогодні другий вечір, коли я не працюю, перший був близько місяця тому, тоді я був надто втомленим. За останній час я також мав двотижневу відпустку, тоді, звичайно, розпорядок дня трохи змінився, наскільки це було можливо в ті швидкоплинні два тижні, у хвилюванні, що дні швидко минають. Я зазвичай просиджував до 5-ї години ранку за столом, якось навіть до 7:30, потім спав, в останні дні відпустки мені вже вдалося справді поспати, до 1-ї чи 2-ї години дня; і тоді я вже був вільним і відпочивав до вечора.

      Мабуть, Ти зрозумієш, Феліціє, той спосіб життя, який я вів під час відпустки, але моє звичайне життя Ти не можеш засуджувати або не могла дотепер з власної волі. Я сиджу чи лежу в денний час, визнаючи це прийнятним для мене способом життя, один у цих тихих трьох кімнатах, ні з ким не бачуся, навіть з друзями, лише з Максом на кілька хвилин дорогою додому з контори і – я не є щасливим, точно ні, але все ж іноді задоволений тим, що я, СКАЧАТЬ