Якщо кров тече. Стивен Кинг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ я. – Зв’язок шикарний завдяки новій вежі. У вас чотири палички.

      – Палички?

      – Не зважайте, дзвоніть. Я залишу вас, щоб ви могли побалакати, а тоді просто помахайте мені з вікна, коли…

      – Нема потреби, це ненадовго, і приватність мені не потрібна.

      Він обережно торкнувся цифр, ніби боявся спричинити вибух. А тоді так само обережно підніс айфон до вуха, поглядом шукаючи мого підтвердження. Я підбадьорливо кивнув. Він послухав, поговорив з кимось (спочатку надто голосно), а тоді, трохи почекавши, ще з кимось іншим. Тож я був особисто присутній при тому, як містер Герріґен розпродав усі свої акції «Кавової корови», – при транзакції, що дорівнювала хтозна-скільком тисячам доларів.

      Договоривши, він розібрався, як повернутися на домашній екран. Звідти знову відкрив «Сафарі».

      – І «Форбс» тут є?

      Я перевірив. Не було.

      – Але якщо ви шукаєте статтю з «Форбс», про яку вже знаєте, то її, певно, можна знайти, бо хтось її вже мав запостити.

      – Запостити?

      – Так, і якщо вам потрібна про щось інформація, «Сафарі» вміє її шукати. Треба просто заґуґлити. Дивіться.

      Я підійшов до його крісла й забив у пошуковий рядок «Кавова корова». Телефон подумав, а тоді видав цілий список знайдених збігів, а серед них – ту статтю з «Волл-стріт Джорнал», через яку він дзвонив своєму брокерові.

      – Ти дивись, – зачудовано сказав він. – Це інтернет.

      – Ну так, – сказав я, думаючи: «Ну ще б пак».

      – Усесвітня мережа.

      – Ага.

      – Котра існує вже скільки?

      «Ви маєте знати це, – подумав я. – Ви великий бізнесмен, ви повинні знати таке навіть на пенсії, бо й досі цікавитеся».

      – Не знаю точно, скільки вона існує, але люди сидять у ній постійно. Мій тато, вчителі, поліція… та геть усі. – Більш підкреслено: – І ваші компанії теж, містере Герріґен.

      – Ох, але ж вони вже не мої. Я таки трохи знаю, Крейґу, так само як трохи знаю про різні телепередачі, хоч і не дивлюся телевізор. У мене є схильність пропускати в газетах і журналах статті про технології, тому що мені нецікаво. От якби ти хотів поговорити про боулінг чи мережі розповсюдження кінофільмів, то була б інша річ. Тут я тримаю руку на пульсі, так би мовити.

      – Так, але хіба ж ви не бачите… ці компанії використовують технології. І якщо ви їх не розумітимете…

      Я не знав, як закінчити, принаймні щоб не зайти за межі ввічливості, але він, здається, знав.

      – …то буду відсталим. Ти це хотів сказати?

      – Мабуть, це неважливо, – сказав я. – Врешті-решт, ви ж на пенсії.

      – Але я не хочу, щоб мене мали за дурня, – сказав він, і то доволі палко. – Думаєш, Чик Рафферті здивувався, коли я подзвонив і сказав йому продавати «Кавову корову»? Аж ніяк, тому що в нього, безперечно, вже кілька інших великих клієнтів подзвонили й сказали те саме. Дехто з них точно мав інсайдерську інформацію. А іншим просто трапилося СКАЧАТЬ