Якщо кров тече. Стивен Кинг

Чтение книги онлайн.

      Попереднього літа я стажувався в «Ентерпрайз», де здебільшого викидав сміття, але також написав трохи спортивних статей і кінооглядів. Я подзвонив редактору Дейву Ґарденеру, і він видав мені додаткову інформацію, якої «Ентерпрайз» не опублікував. Діна Вітмора вже чотири рази арештовували за водіння в нетверезому стані, але його батько був якимось цабе у великому геджфонді (як же містер Герріґен ненавидів тих нахаб), і ті чотири рази про Вітмора подбали дорогі адвокати. Коли за четвертим разом він в’їхав у стіну «ҐоуМарту у Зоні» в Гінґемі, то уникнув в’язниці, але втратив права. Вітмор їхав без них і в нетверезому стані, коли врізався в мотоцикл Корлісів. П’яний у болото, як сказав Дейв.

      – Він відбудеться легеньким ляпасом по руці, – вів далі Дейв. – Татко подбає. От побачиш.

      – Нізащо. – Сама думка про це стискала мені шлунок. – Якщо твоя інформація правильна, то це явне порушення безпеки руху, що спричинило смерть потерпілих.

      – Побачиш, – повторив він.

      Церемонія прощання відбулась у церкві Святої Анни, до якої міс Гарґенсен (для мене було неможливо думати про неї як про Вікторію) і її чоловік ходили все життя і в якій їх одружили. Містер Герріґен був заможний, роками був впливовою фігурою в американському діловому світі, але на похорон Теда й Вікторії Корлісів прийшло набагато більше людей. Церква була велика, але того дня в ній були тільки стоячі місця, і якби отець Інґерсол не мав мікрофона, його б ніхто не почув за повсюдним плачем. Обоє були популярними вчителями, створеними одне для одного і, звісно, молодими.

      Як і більшість жалібників. Прийшов я, прийшли Реґіна й Марджі, прийшов Біллі Боґен, а також Убер, котрий спеціально приїхав із Флориди, де грав у лізі А. Ми з Убером сиділи поруч. Він не плакав, але очі мав червоні, а ще цей здоровий лантух шморгав носом.

      – Вона в тебе щось викладала? – прошепотів я.

      – Другий рік біології, – відповів він також пошепки. – У випускному класі. Потрібна була для диплома. І я був у неї в клубі спостереження за птахами. Вона написала мені характеристику для вступного пакета в коледж.

      Мені теж.

      – Це так несправедливо, – сказав Убер. – Вони ж просто собі їхали дорогою. – Він помовчав. – І в шоломах.

      Біллі виглядав так само, але Марджі з Реґіною здавалися старшими, майже дорослими в макіяжі й поважних сукнях. Коли церемонія закінчилася, вони обійняли мене після церкви, і Реґіна сказала:

      – Пам’ятаєш, як вона доглянула тебе в той вечір, коли тебе побили?

      – Так, – сказав я.

      – Дозволила мені взяти її крем для рук, – сказала Реґіна й знову розплакалася.

      – Сподіваюся, того чувака закатають назавжди, – люто сказала Марджі.

      – Плюс один, – сказав Убер. – Замкнути й викинути ключа.

      – Так і буде, – сказав я, ал� СКАЧАТЬ