Апостол черні. Книга 2. Ольга Кобылянская

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ її тут, був би без надуми завернув і пішов просто до бабуниного мешкання, розбив би у потребі навіть двері і привів із собою «дезертира» перед батька, а сам вернувся до Зарків.

      Обоє розсміялися. Так сміються діти, коли їм вдасться когось здурити.

      – А тепер до хати, панно Ево.

      Ні. Тепер вона не хоче. Нехай він сідає.

      – Ні, ви сидіть, – відповів. – А он, – додав, глянувши на небо, – якась зірка зсунулась комусь до ніг луковатим своїм летом, і знов одна… як скоренько, бачите?

      – Бачу. Як поетично ви це кажете.

      Він здвигнув плечима, потонувши очима на часок в небесну глибінь.

      Вона поглянула на нього. Він усе такий стриманий, не відчував так само, як вона. В ній інакше б’ється серце. Вона – вдача, повна життя.

      Він не відповідав, і вони мовчали. Минала хвилина за хвилиною.

      Нараз вона перервала мовчанку впівголос питанням:

      – Що ви маєте проти мене, пане Юліяне… Ви…

      – Як ви це розумієте, панно Ево? – спитав зчудований.

      – Ви цілий день були чудні супроти мене.

      – Я, пані? – спитав, вражений наголосом останнього «ви». – Саме я застановлявся боляче над тим, що ви були тією, якій я міг би те саме питання поставити. Якби не ваші батьки, яких я шаную, мов своїх рідних, мене б уже давно тут не було.

      – О, ні, ні, пане Цезаревич, не кажіть таке! Це страшне, що ми, жінки, не можемо в деяких моментах нашого життя так одверто говорити, як це вільно мужчинам. Ми мусимо більше підчинятися якимось законам традиційних форм.

      Він дивився просто в її обличчя.

      Вона спустила очі, обнявши руками коліна, мовчала хвилину і говорила далі:

      – Скажіть мені одверто, якої ви думки про емансипацію жінок, а радше про рівноправність. Мені йде про вшанування жінки, коли вона переступить межі дотеперішнього виховання і поступає свобідно, рішаючи, наприклад, про своє особисте щастя.

      – Моя одверта думка про «рівноправність»? Мужчина – мужчиною, а жінка – жінкою. Коли хто свобідний внішно і зовнішно, тоді поступає відповідно до свого «я».

      – Ви берете, як бачу, це питання з гумористичного боку, – сказала Ева.

      – Борони, Боже! Лише я цього питання ненавиджу. Воно може лише внести розладдя в суспільстві, довести до крайности. Нехай жінки студіюють, нехай працюють, лиш так зв. «домове огнище» нехай не нищать, не замінюють його на ресторани та місця розваги.

      – Отже, ви за домашнім огнищем?

      – Так. Гадаєте, панно Ево, що коли мужчина напрацюється, нашарпає собі нерви для кусника хліба, то йому не треба супочинку для душі і тіла між своїми чотирма стінами?

      Ева усміхнулася силувано.

      – Але проти рівноправности не маєте нічого? – спитала Ева.

      – Нічого, як хочете. Я маю надію в Бозі, що вона мені особисто в дорозі до моїх простих цілей не стане.

      Ева глянула на нього збоку і не обзивалася більше, а Юліян, сперши голову в руки, дивився вперед себе.

      Ще СКАЧАТЬ