Апостол черні. Книга 2. Ольга Кобылянская

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ беріть на себе вини, пане Юліяне, я, може, ще більше винна, ви хотіли вертатись, а я… – докінчила молода дівчина.

      Бабуня завернула припухлі від сну очі на молодця і всміхнулася ласкаво.

      – Ева – пустунка, хто її не знає! А ви, як поважний мужчина, не зчудуєтеся, що стара бабуня аж сюди зайшла, щоб у холоднім затишку під лісом передріматися. Такі більші прийняття парохіян вимагають багато труду, надзору, то й мене утома з ніг звалила, то мушу конче лягти, щоб себе сном скріпити.

* * *

      В хаті йшла забава між молоддю свобідно. Грали у «фанти» і напереміну танцювали. Коли бабуня й Ева з’явилися між гістьми, добрий настрій ще піднявся. О. Захарій повеселішав, бабуня Орелецька поплила у своїй фалдистій сукні між старші пані, якби щойно з другої кімнати вийшла, Юліян зайшов між чоловіче товариство. Він стежив очима за о. Захарієм, був блідий і поважний. Хотів з душпастирем на самоті поговорити кілька слів, але спочатку не було нагоди. Коли о. Захарій залишився на хвилину сам, він приступив до нього і заявив, що, коли буде можливо, він просив би висповідати його.

      О. Захарій подався, майже заляканий, крок назад.

      – Коли? – спитав.

      – Хоч би і нині, отче.

      – Тоді… – о. Захарій, приглянувшись молодцеві ліпше, спитав:

      – Що з вами, Юліяне…? Ви бліді чи хорі, чи, може, маєте з ким поєдинок?

      – Ні, нічого, я хочу свій останній тягар з душі зсунути.

      – А, так? – відповів душпастир вже спокійніше. – Ви сьогодні не мали свого звичайного настрою. Хто тут винен?

      Молодий чоловік здвигнув плечима.

      – То зайдіть завтра зранку в шостій до церкви, бо я завтра й так декого сповідаю. Добре так?

      Юліян збентежився.

      – Я волів би вже нині, коли це було б можливо.

      – Нині?

      – Так. У вашій працівні. Вона для мене так, як церква… ще заки я додому вернусь.

      – Коли ж ви їдете?

      – Побачу. Маю ще деякі справи з Зарком полагодити. Я залишив хорого батька. Аж тепер прошибла мені думка, що він, може, числить години мого повороту, хоч і бажав собі, щоб я у сестри побував вісім день. Але він тяжко хорий. Тому, отче… – і не докінчив.

      – Коли так, то як лише буде це можливо, сповню ваше бажання. Нехай трохи успокоїться молодь, старші відійдуть на супочинок, тоді побачимо.

* * *

      Ніхто з гостей, ані домашніх, крім слуг надворі, не помітив, як несподівано знявся легкий вітер і враз з ним напливли з залісся чорні хмари. Заповідалась буря.

      Їмості попрощалися і пішли із господинею дому на супочинок, а молоді панночки метушилися за Евою, помагали їй і службі зносити постіль на нічліг. Ева, попрощавшись наборзі з Юліяном та іншими гістьми, подалась з бабунею до спальні.

      Юліян закинув поспішно пальто наопашки, приступив до о. Захарія попрощатися. Саме в тій хвилині прорізала сильна блискавиця темряву надворі, і вслід за тим ударив грім з таким лоскотом, що потряс цілим домом.

      О. Захарій перехрестився.

СКАЧАТЬ