бажаючи вдовольнити правителів, творив усілякі несправедливості. Серед ображених ним громадян опинилися месер П’єтро Барді й месер Бардо Фрескобальді, нобілі, а тому, природно, люди вельми зверхні, і вони не бажали терпіти, щоб якийсь чужинець ні з сього ні з того, вислужуючись перед небагатьма членами уряду республіки, ображав їх. Замисливши помсту, вони вчинили заколот проти нього і проти уряду, і в цьому заколоті взяли участь багато нобільських родів і дехто з пополанів, яким тиранія правителів була кісткою в горлі. Задум полягав у тому, щоб зібрати у своїх домівках достатню кількість озброєних людей і рано-вранці наступного дня, після урочистого поминання Всіх святих, коли громадяни ще молитимуться в церквах за упокій душ своїх близьких, вбити капітана й головних членів уряду, а потім обрати нову Синьйорію та провести реформи в державі. Але коли йдеться про задуми дуже небезпечні, їх зазвичай вельми докладно обговорюють і з утіленням не дуже-то поспішають, а тому заколоти, для здійснення яких потрібен час, переважно розкриваються. Один із заколотників, месер Андреа Барді, міркуючи про це, схильний був більше піддатися страху перед покаранням, аніж тішитися надією на помсту. Він розповів про заколот своєму зятю, Якопо Альберті, який видав усе пріорам, а ті попередили інших урядовців. Небезпека насувалася, бо день Усіх святих був не за горами, і от багато громадян, зібравшись у палаці та вважаючи, що зволікання може бути згубним, почали вимагати, щоб Синьйорія наказала бити на сполох, закликаючи народ до зброї. Гонфалоньєром був Тальдо Валоні, а одним із членів Синьйорії Франческо Сальв’яті. З Барді вони були родичі, тож бити в дзвони їм аж ніяк не кортіло, тому вони висловили думку про те, що озброювати народ із будь-якого приводу – справа небезпечна, бо коли в руках натовпу влада – утримати його зась, і ніколи з того нічого доброго не виходило, що розпалити пристрасті легко, а погасити важко і що краще буде, мабуть, спершу перевірити відомості про заколот і покарати винних, вживши проти них звичайних громадянських заходів, ніж загрожувати добробуту Флоренції, вживши за простим доносом заходів надзвичайних. Ніхто не хотів цього слухати, членів Синьйорії погрозами та образами змусили бити у дзвони, і, зачувши їх, усі громадяни, озброївшись, збіглися на площу. Зі свого боку, Барді та Фрескобальді, бачачи, що задум їхній викрито, вирішили або славно перемогти, або з честю загинути й теж узялися до зброї, сподіваючись успішно захищатись у тій частині міста за річкою, де були їхні оселі. Вони укріпилися на мостах, оскільки розраховували на допомогу нобілів, що мешкали в контадо, та інших своїх друзів. Однак у цьому вони помилилися, бо пополани з їхнього кутка міста стали на захист Синьйорії. Оточені зусібіч заколотники очистили мости і відступили на вулицю, де жили Барді, як найзручнішу для захисту, і там хоробро оборонялися. Месер Якопо да Губбіо, знаючи, що заколот спрямовано переважно проти нього, і боячись смерті, так вжахнувся, що зовсім розгубивсь, і нічого не робив, оточений
СКАЧАТЬ
