Історія Флоренції. Державець. Никколо Макиавелли

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ приниження, зіскочив із коня, впав на землю і був заколотий одним із тих, хто його віз; тіло його підняли ченці Сан Сальві й поховали без будь-якої шани. Так закінчив свої дні месер Корсо, якому батьківщина його і партія чорних завдячують і багато чим добрим, і багато чим поганим, і якби душу його менше тривожили пристрасті, то й пам’ять про нього була б більш славною.

      Та він заслуговує на те, щоб його ймення було серед найвидатніших громадян нашого міста. Щоправда, неспокійний характер його змусив і батьківщину, і партію, до якої він належав, забути про його заслуги, і цей неспокійний характер приніс йому смерть, а батьківщині й партії – чимало лиха. Угуччоне, який спішив на допомогу зятю, дізнався в Ремолі про те, що проти месера Корсо вийшов увесь народ. Зрозумівши, що допомогти він йому тепер ніяк не зможе і тільки зашкодить самому собі, не принісши користі зятю, він повернувся назад.

XXIV

      Смерть месера Корсо, що настала 1309 року, поклала край розбрату, й у Флоренції панував мир до того дня, коли стало відомо, що імператор Генріх увійшов до Італії зі всіма флорентійськими заколотниками, яким він обіцяв повернення на батьківщину. Тут люди при владі вирішили, що краще було б мати менше ворогів, а для цього треба б скоротити їхню кількість. Тому вирішили повернути всіх заколотників, за винятком тих, кому за законом персонально було заборонено повернення. Тож у вигнанні лишилися більшість ґібелінів і дехто з партії білих, а серед них Данте Аліг’єрі, сини месера Вері Черкі та Джано делла Белла. Окрім того, Синьйорія відправила до короля Роберта Неаполітанського послів із проханням про допомогу. Зробити його своїм союзником їм не вдалося, тоді вони передали йому на п’ять років владу над містом, для того щоб він захистив їх як своїх підданих. Увійшовши до Італії, імператор обрав шлях на Пізу і через Маремму дійшов до Рима, де 1312 року й коронувався. Вирішивши потім підкорити флорентійців, він рушив на Флоренцію через Перуджу й Ареццо і розташувався зі своїм військом поряд із монастирем Сан Сальві, за милю від міста. Там він безуспішно простояв п’ятдесят днів, утратив надію скинути правління, що було в місті, і вирушив до Пізи, де домовився з Фрідріхом, королем Сицилії, про спільне завоювання королівства Неаполітанського. Він рушив зі своїм військом у похід, але, коли вже передчував перемогу (а король Роберт боявся розгрому), у Буонконвенто його наздогнала смерть.

XXV

      Трохи згодом Угуччоне делла Фаджола спершу заволодів Пізою, а потім Луккою, куди його впустила ґібелінська партія, і за допомогою цих міст завдавав сусідам надзвичайно великих збитків. Бажаючи убезпечити себе, флорентійці попросили короля Роберта прислати до них його брата П’єро очолити їхні війська. Угуччоне тим часом безперервно нарощував свою міць і, діючи то силою, то обманом, захопив багато фортець у Валь-д’Арно і Валь-д’-Ньєволе. Коли ж він обложив Монтекатіні, флорентійці вирішили, що слід допомогти цьому місту, щоб вогонь не знищив СКАЧАТЬ