Історія Флоренції. Державець. Никколо Макиавелли
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Історія Флоренції. Державець - Никколо Макиавелли страница 46

СКАЧАТЬ рот. Обурення та ненависть дійшли до того, що не тільки флорентійці, які не вміють ні зберігати свободу, ні зносити рабства, а й навіть найбільш принижений народ запалав би прагненням повернути вільне життя. І ось безліч громадян усіх станів замислили або віддати своє життя, або знову стати вільними. Громадяни трьох родів – нобілі, пополани та ремісники – вчинили три змови. Крім спільних причин для ненависті до герцога, у них усіх були й свої особливі причини: гранди обурені були тим, що управління державою їм так і не дісталося, пополани – тим, що вони його позбулись, а ремісники – втратою заробітків. Архієпископом Флоренції був месер Аньоло Аччаюолі, який спочатку прославляв у проповідях своїх діяння герцога і вельми допоміг йому завоювати прихильність народу. Але коли він побачив герцога повновладним правителем і пізнав усе його тиранство, то вважав, що той обдурив надії батьківщини, і, щоб спокутувати свою провину, вирішив, що рука, яка завдала рани, має і вилікувати її. Тому він став главою пер- шої і найсильнішої змови, у якій брали участь також Бар- ді, Россі, Фрескобальді, Скалі, Альтовіті, Магалотті, Строцці та Манчині. Ватажками другого були месери Манно та Корсо Донаті, а з ними заодно – Пацці, Кавіччулі, Черкі й Альбіцці. Третю очолив Антоніо Адімарі, і в ній брали участь Медічі, Бордоні, Ручеллаї й Альдобрандіні. Ці думали спершу вбити герцога в будинку Альбіцці, куди, як вони вважали, він прийде в день Святого Іоанна дивитися на кінні перегони. Однак він туди не прийшов, і задум цей не вдався. З’явилась у них думка напасти на нього під час прогулянки його містом, але це було дуже важко, бо герцог виїжджав завжди добре озброєний і супроводжуваний сильним конвоєм та до того ж завжди вирушав у різні місця, тож невідомо було, де його підстерігати. Обговорювали і питання про вбивство герцога в Раді, але там навіть після його загибелі вони опинилися б у руках його охорони. Поки змовники виробляли всі ці плани, Антоніо Адімарі відкрив їхні задуми декому зі своїх друзів у Сієні, щоб дістати від них допомогу, назвавши їм деяких змовників і переконуючи, що все місто готове до боротьби за свободу. Один із сієнців, своєю чергою, повідомив про це месеру Франческо Брунеллескі, не для того щоб донести, а тому, що він вважав його учасником змови. Натомість месер Франческо, чи то боячись за себе, чи то з ненависті до деяких змовників, відкрив усе герцогу, який звелів схопити Паголо дель Мадзека і Сімоне да Монтерапполі. Ті розповіли йому, хто змовники і скільки їх, герцог вжахнувся, і йому порадили не заарештовувати їх, а тільки викликати на допит, бо, якщо вони сховаються, вигнання позбавить його від них без зайвого шуму. Герцог тоді викликав Антоніо Адімарі, який, покладаючись на спільників, прибув до герцога, і його було заарештовано. Месер Франческо Брунеллескі та месер Угуччоне Буондельмонті порадили герцогу прочесати збройними загонами всю країну і всіх захоплених убивати, але цю пораду він відхилив, вважаючи, що проти такої кількості ворогів війська СКАЧАТЬ