Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ до Варшави, він довго ставав фінансово на ноги, тож звертався до знайомих, щоб позичити в них грошей, навіть не збираючись просити батька. У Бен-Ґуріона ледве вистачало грошей, щоб купити хліба. На щастя, він був вегетаріанцем.[96]

      Його батько хотів, щоб він продовжив академічне навчання і став ученим і відомим. Він хотів би відправити його на навчання за межі Польщі, і був би радий, якби його сина зарахували до рабинської семінарії у Відні. На жаль, у нього не було грошей на фінансування таких мрій. Знаючись на тому, як писати клопотання до багатих і могутніх, Грюн написав Теодору Герцлю, з яким ніколи не зустрічався, та попросив у нього підтримки. «У мене нема чим підтримати мого сина, якого я так люблю, як зіницю ока», – писав він красномовним івритом, сповненим лестощів. Щоб підсилити своє прохання, він похвалив успішність сина у Талмуді, російській та математиці. Хоча його син і хотів учитися, для нього всі школи були закриті, оскільки «він єврей». Грюн вважав це єврейською проблемою, яка заслуговує на увагу Герцля. «Що ми маємо робити з нашими нещасними дітьми, чиї найкращі таланти розсіюються і витрачаються даремно?»[97][98]

      Євреям, справді, важко було вступати до польських вишів, але у Варшаві був створений технологічний коледж, заснований і названий на честь єврейського мецената Іполіта Вавельберга. Бен-Ґуріон скористався цим. Вступний іспит був суворим; Давид розповів Фуксу про їхніх спільних знайомих, які не пройшли. Коледж надавав перевагу кандидатам, які мають певний професійний досвід. «У мене немає знань у жодній сфері, – зазначив Бен-Ґуріон. – Ви більше не можете вступити з підробленим дипломом, тому що тепер дуже прискіпливо ставляться до цього». Здається, він вперше замислився над тим, щоб учинити шахрайство.

      Його фінансові негаразди тривали недовго. Молодий чоловік із Плоньська, який вирішив поїхати до Америки, передав Бен-Ґуріону через учителя в сучасному хедері свою роботу. Бен-Ґуріон уперше в житті почав отримувати зарплату. Він брав приватні уроки з російської, математики та фізики й вважав, що за рік його візьмуть до Вавельберга. «Я можу назвати себе щасливим, бо абсолютно незалежний», – писав він. Він жив в орендованій кімнаті, яку ділив з іншим молодиком, Яковом Бугато. Він описував кімнату в листі до Фукса: два залізних ліжка від вікна з обох боків, письмовий стіл із книгами, «кухонні машини» та чайники. Стіни прикрашали картини та малюнки, підлога завжди підміталася, і все було бездоганно чисто.

      Якось-то Бен-Ґуріон не зміг стриматись, і, попри низьку оцінку Фукса його поетичних здібностей, надіслав йому свій короткий ліричний вірш:

      Разом майбутнє зустрічаємо,

      безмежні радощі плекаємо;

      не втратити надію треба,

      бо це підносить нас до неба.

      І ще одне, що він додав: «Останнім часом мені не давала спокою думка про те, що я маю великий філософський талант… мені здається, що в майбутньому я стану чудовим СКАЧАТЬ