Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Тут він, мабуть, мав на увазі політичну роботу. «Утворення національних та активних сил та їх координування». Від його підтримки залежало майбутнє. З іншого боку, писав він, він усе ще сподівався отримати освіту в галузі техніки та інженерії. «На сьогодні я не знаю, що мені обрати», – писав він. Тоді здавалося, що це все залежить від Фукса. «Якщо ти поїдеш, то я б також доклав зусиль, щоб туди потрапити». Для нього важливо було, що Фукс не сумнівається щодо своєї сіоністської прихильності. Він вирішив навчатися далі, як написав десять днів по тому після свого попереднього листа, але додав: «Повірте, без надії на більш значущий проєкт роботи на нашій землі я б уже відкинув ідею закінчити освіту»[109]. Сталося так, що Шломо Цемах виїхав ще до цього.

* * *

      У той період і, можливо, під впливом смерті Герцля Цемах забажав скласти у Плоньську присягу. Його першим кроком було відправлення листа чоловікові, чиї статті він іноді читав у «Га-Цефіра», фермерові та письменникові Моше Сміланському. Цемах попросив його допомогти знайти роботу в Палестині; Сміланський відповів, що йому треба спочатку потрапити до країни, а потім шукати роботу. «Сіонізм пропонував можливість виїхати, утекти, але треба було чекати на слушний момент», – писав Цемах.[110]

      Юридично він був ще неповнолітнім. У нього не було документів, що дозволяли б йому виїхати з Польщі без згоди на це його батьків, і до того ж він не мав грошей і не хотів відмовитися від коханої Шошани, тим більше з огляду на те, що у їхньому маленькому містечку, де не було секретів, кожен знав, що Фукси шукали для неї майбутнього чоловіка. Труднощі еміграції були головним предметом дискусії серед міської молоді. Шломо Левкович був одним із тих, хто просив Цемаха про допомогу. Для нього це було непросто. Він не забув звичку Цемаха зневажливо ставитися до нього та батька. Проте він був дуже самотнім. Левкович не мав друзів, на яких міг би покластися. Його здивувало те, що Цемах цього разу був до нього чемним. Усупереч усьому вони «від щирого серця» потисли один одному руки й почали готувати свій від’їзд, як писав Левкович.

      Обговорюючи деталі, вони все ясніше розуміли, що їм буде важко один без одного. Потім почалося суперництво – кожен хотів бути першим. Левкович спершу спробував легкий шлях. Він попросив дозволу в батька оселитися у Палестині разом із позикою на покриття витрат на проїзд, які він обіцяв повернути. Якщо він не зможе знайти роботи у сільському господарстві, він завжди може повернутися до професії пекаря, бо люди їдять хліб в усьому світі, запевняв він свого батька. Але батько йому відмовив. Сіоністи, сперечався він, несуть із собою величезну катастрофу для них і всього єврейського народу, та він не дозволить своєму синові брати участь у цьому божевіллі. Розрив між ними двома, що почався, коли Левкович став відмовлятися від участі в релігійних обрядах і від навчання, усе більше зростав.[111]

      У розпал цього містом почали ширитися непристойні чутки: ніби Цемах украв у батька триста рублів СКАЧАТЬ