Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ євреїв регіону.[87] Емігранти надсилали листи додому, а іноді поверталися ненадовго, щоб провідати когось. Вони розповідали захопливі та фантастичні історії про своє нове життя в інших землях, де ХХ століття йшло з розмахом. Як писав Герцль, це була американська мрія: «Америка повинна завоювати Європу так само, як великі поміщицькі володіння поглинають малі».[88]

      З моменту свого створення сіоністський рух виявив себе як чинник прогресу й обіцяв принести сучасні технології до Палестини, зокрема «автомобільні та залізничні шляхи, лінії електропередачі, телефон і водопроводи».[89] Тож Бен-Ґуріон та його друзі бачили сіонізм як двері у чудовий світ, який почав з’являтися перед їхніми очима на початку нового століття. Навесні 1904 року Грюн дозволив синові переїхати до Варшави. Там Бен-Ґуріон уперше у своєму житті увімкнув електричне світло, відвідав кіносеанс і побачив автомобіль. Були й телефони. «Технічна наука пришвидшила ритм життя», – писав Стефан Цвейг.[90] Сам прихід нової ери у велике місто може бути захопливим, але це також може мати досить гнітючі наслідки.

      2. Згорток вогню

«Я гадаю, що стану видатним філософом»

      Бен-Ґуріон полишив Плоньськ раніше за своїх друзів. Однак Фукс, який поїхав після нього, першим з їхньої компанії полишив Польщу. Перед тим як це здійснити, вони разом із Бен-Ґуріоном пішли до фотостудії у Варшаві. Щоб зробити гуртовий портрет, вдяглися у чорні костюми та чорні краватки – тоді це було звичною справою. Фотограф розмістив їх на фоні композиції, яка нагадувала салон аристократичного маєтку, і звичайно, вони виглядали досить офіційно та урочисто. З боку видавалося, що Фукс зі своїми тонкими вусами, широкими плечима та зростом майже на голову вищим за Бен-Ґуріона наче домінував над ним, мав більш переконливий вигляд, сповнений батьківської впевненості. Праву руку він опустив у кишеню, а лівою міцно тримав праву руку Бен-Ґуріона. Видавалося ніби Фукс захищає та керує ним. Вид Бен-Ґуріона був незначним, майже тендітним. Його ліва рука стискала розкладний чайний стіл. Напружене хлоп’яче обличчя випромінювало залежність і довіру до свого старшого товариша, і, напевно, також гордість за отримання привілеї дружби з ним. Щоб подивитися в очі Фукса, йому довелося б підвести голову.[91]

      Переїзд Фукса до Лондона, а пізніше до Нью-Йорка Бен-Ґуріон пережив досить важко. «Я відчуваю себе таким самотнім, ніби мене полишили на безлюдному острові…, – писав йому Бен-Ґуріон. – Уночі мені сниться, ніби вони тебе схопили та повернули назад до Плоньська у ланцюгах».[92] За винятком любовних листів, які пізніше він писав своїй дружині та ще кільком жінкам, Бен-Ґуріон ніколи не розкривав свої найінтимніші почуття перед іншими особами, чоловіками та жінками, так, як він робив у своїх юнацьких листах до Фукса. «Я настільки сумую за тобою… Знаєш, я іноді вражений цим і шукаю відповіді – чому, але не знаходжу». Коли він читав листи СКАЧАТЬ