Оля. Ольга Саліпа

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ звісно, – Ольга опустила очі. Сама не знала, нащо збрехала. І в «щоденнику», і тут, зараз.

      – Щастить тобі.

      Августа прислухалася до власних відчуттів: щось неприємне кольнуло під грудьми. Може, заздрість? Бо ж у неї не те, що поцілунків, – навіть натяків на романтику не було. Читала далі, а коли завершила, підвела очі на подругу:

      – Олю, знаєш, а ти гарно пишеш. У тебе талант. Може, напишеш вірша чи оповідку?

      Подруга розсміялася:

      – Таке скажеш, і хто то читатиме? Куди мені до літераторів, – вказала головою на полиці з книгами у бібліотеці.

      – А ти спробуй руською. По-нашому зараз пишуть мало. – Августа гладила долонею рівно списані сторінки зошита й роздивлялася чорнило, яке залишало слід на її руках:

      – Бачиш, чорнило – як і мої фарби. Ти теж малюєш картини, тільки словами.

      У передпокої почулися голоси. Гості розходились. Ольга похапцем вирвала зошит із рук подруги:

      – Тільки ж ти про ось це – нікóму.

      Сховала «щоденник» до голого тіла, під блузу і притисла лівою рукою до живота.

      «Бач, а вона повірила. Не мала жодного сумніву. Варто було тільки запевнити, що то справжній щоденник. Як то цікаво!» – думала, поки чекала на батька біля дверей. Майже фізично відчувала, як виросла в очах подруги: тепер вона – не просто дівчисько, а та, яка мала трагічне кохання і навіть знає, що таке поцілунок. Виявляється, щоб люди думали про тебе так, як ти хочеш, треба зовсім небагато.

      «Щоденники і листи можуть бути найбільшою брехнею в світі» – зробила для себе висновок.

      Йти на гору придумала Ольга. Вперлася, що хоче освятити свою з Августою дружбу з якогось там джерела. А хлопців та Ядвігу, сестру Августи, взяли про всяк випадок, «рап- том що».

      Оля рухалася від каменя до каменя по-чоловічому легко. Тільки брудний поділ сукні сковував. Час від часу подавала руку худорлявій Августі. Та дерлася вгору, зціпивши зуби. Олесь і Юлько йшли без особливої охоти: давно втомились, але залишити дівчат самих не могли.

      – Стійте, це тут! – Ольга зупинилася, витерла чоло рукавом і завмерла. Десь близько чулося дзюрчання джерела. Дівчина роздивилася навколо і пішла трохи вправо. Юлько, Олесь і Августа попрямували за нею.

      – Ставай на коліна тут, – скомандувала Ольга подрузі, й та беззаперечно послухалась. – А тепер пий.

      Обидві, як за командю, нахилилися над широким джерелом і зачерпнули долонями воду. Зробили по кілька ковтків, холодні струмочки потекли по шиї за пазуху.

      – Тепер наша дружба буде вічною, – Ольга всміхалася широко, обійняла Августу і поцілувала десь біля вуха.

      – Для того не треба було ніякої води, але якщо ти вже так хотіла, то хай буде, – дівчата обнялись і з реготом лягли на нагріте каміння поруч.

      Олесь, Юлько і Ядвіга мовчки сиділи біля них і без особливого ентузіазму вдивлялися в дно струмка.

      Августа тримала Ольгу за руку й тішилася від краси цього моменту. Тверда долоня подруги СКАЧАТЬ