Название: Події, що змінили Україну
Автор: Владислав Карнацевич
Жанр: История
isbn: 978-966-03-6161-4
isbn:
882 рік прийнято вважати роком створення Староруської держави із столицею в Києві.
Після смерті Рюрика в 879 році новгородським князем став його родич Олег. У 882 році, спустившись по дорозі «з варяг у греки», Олег хитрістю захопив Київ і убив Аскольда і Діра, що княжили там (по літопису також «мужів» Рюрика).
Олегу вдалося об'єднати в своїх руках всі найголовніші міста по великому водному шляху. Це була його перша мета. З Києва він продовжував свою об'єднавчу діяльність: ходив на древлян, потім на сіверян, далі підпорядкував собі радимичів. Під його владою опинилися, таким чином, всі найважливіші племена руських слов'ян, окрім околичних, і всі найголовніші руські міста. Київ звільнив руські племена від залежності хозара. Скинувши ярмо хозара, Олег прагнув укріпити свою країну фортецями з боку східних кочівників (як хозар, так і печенігів) і будував міста по межі степу.
Але об'єднанням слов'ян Олег не обмежився. За прикладом своїх київських попередників Аскольда і Діра, що зробили набіг на Візантію, Олег ходив походом на греків. З великим військом «на конях і на кораблях» він у 907 році підійшов до Константинополя, спустошив його околиці й обложив місто. Греки погодилися на переговори, дали Олегу «дань» і уклали з Руссю договір, повторно підтверджений ув 912 році.
Після Олега в Києві правив Ігор, якого Нестор у «Повісті минулих літ», швидше за все помилково, називає сином Рюрика. Його таланти були куди скромнішими, ніж у попередника, хоча і він здійснював дальні військові походи на Кавказ і також до Візантії. Тривалість правління Ігоря Древнього дозволяє деяким історикам стверджувати, що у той час правили два Ігоря. Так чи інакше, у 945 році Ігор, що правив на той момент, був убитий повсталими древлянами за дуже часте вимагання з них дані. Княжий престол зайняла його дружина Ольга.
Місія Кирила і Мефодія
Біографія цих найвидатніших просвітителів VIII століття насичена й яскрава. Брати багато подорожували, змінили декілька видів діяльності і стали ініціаторами серйозних перетворень у місіонерській доктрині католицизму. Особливо великий вклад вони внесли до християнізації слов'ян. Залучення до церкви у той час часто означало і культурну освіту, діяльність кліру багато в чому визначала розвиток літератури і науки, і ці дві області церковної діяльності широко освічених візантійських священиків цікавили не менше чим чисто теологічні питання. Українці, росіяни, болгари, серби пов'язують з діяльністю Кирила і Мефодія появу азбуки-кирилиці, якою ці народи користуються дотепер. Тільки за одне це брати, звичайно, гідні шанування. Парадокс цієї історії в тому, що Кирило і Мефодій кирилиці не винаходили.
СКАЧАТЬ