Дебілка (збірник). Вікторія Андрусів

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ навіть, коли буде змога побачитись… Але стривай… Звідки ця дивна жінка може знати, що на заваді стала відстань?! Тоня не видала здивування. Хоч мурашки й закопошилися по шкірі… Врешті-решт, Руслан наразі мало її турбує… Вже два роки, чи не з першого дня, як сіла на студентську лавицю, вони з Сашком нерозлучні… Їх так і називають на курсі – «солодка парочка»… Давно перезнайомились з батьками, Сашко приходить до неї, наче до себе додому, та й взагалі… У них все вирішено… Обидві батьківські сторони не проти, та й вони самі дня не можуть проіснувати одне без одного…

      Ворожка, начебто не помітивши Тониного сум’яття, байдуже продовжувала далі:

      – А от чорнявий… З ним складніше… Тут ситуація непроста…

      Тоня напружилась: в чому може полягати складність ситуації? Адже у їхніх тривалих стосунках, здавалось би, давно розставлені крапки… Тепер Тоня стурбовано ловила кожне слово, начебто саме тут, на брудній прокуреній кухні, вирішується вся її доля…

      – На заваді тобі стоять дві жінки: одна – чорна, друга – біла… Чорна, старша, має неабиякий вплив на твого принца та ще й кровні стосунки…

      – Ой, леле, – сполотніла Тоня, – це ж мабуть його мама…

      Сашкові від неї дісталося у спадщину розкішне хвилясте темне волосся, яким обидва пишаються… Весела, привітна, зустрічала Тоню, мов рідну дитину… Сашко її обожнював і любив жартувати: «…Може, зі мною тобі, Тонь, не поталанило, зате зі свекрухою – напевно…» То як же так?!! Чому ж на заваді?!! Несподівано пересохло у горлі. Тоня ковтнула слину. Мовчала й слухала… Любка наказувала нічого не запитувати й емоцій не видавати.

      – Біла дама – молода й приваблива… Вона давно поклала око на твого принца і відступати не збирається, – ворожка викладала карту за картою, які здавалися Тоні цеглинами, що замуровують намертво всі підвалини її особистого щастя. – Вона є настирною й рішучою, хоч доволі глупа… Тому боятися треба не її, а тієї старшої, чорної, на котру біла покладає всі надії…

      Ага… Отже, Сашкова мама виступає сутенером між ними. Страшні здогади ледь не довели Тоню до непритомності. Сашкова мама прикидається такою привітною, лагідною… Як там вона казала: «…Я безмежно щаслива, коли бачу, що мій син знайшов свою половинку…» Лицемірка… Брехуха… Підступна гадина… Ноги моєї більше там не буде…

      – …Біла має незаперечний козир – вона із заможної родини. Ось… Дивися… Навколо неї – всюди гроші… І безперечно, якщо твій принц зупинить свій вибір на ній, то житиме, наче кіт у сметані… Він про це знає і вагається, не може визначитись… Чорна дама на нього впливає не на твою користь… Він знайде там добробут, але щастя йому в тому домі не буде ніколи, бо його очі завжди повернуті до тебе…

      Все… Це вже було занадто… Тоня не хотіла слухати далі… Розуміла, що достатньо почути ще щось, і вона розреветься просто отут, біля цієї відразливої жінки, котра відкрила їй очі на правду. Ворожці ж байдуже до Тониних сліз, адже отаку «правду» та віщує щодня, вже звикла до емоцій «клієнтів»… Недаремно ще спочатку СКАЧАТЬ