Вир. Григорій Тютюнник

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ кидається до шаховки із спиртом, щоб як-небудь врятувати своє становище, але Гнат і слухати нічого не хоче; він сьогодні невмолимий.

      – Зайдіть до мене в кабінет, – суворо каже він. – Я там з вами побалакаю.

      Фельдшер уже знає, що значить зайти в кабінет. Це значить принести туди спирту під приводом офіціальної службової розмови, бо в амбулаторії голова пити не захоче, оскільки він чоловік гордий і знаходиться зараз при виконанні своїх службових обов’язків.

      З медпункту Гнат заїжджає в школу. В системі виховання він, звичайно, нічого не тямить, зате переконаний, що без нього там діло не піде, і вважає за свій обов’язок навідуватися туди майже кожен день. Цього разу він застав учительку посеред класу.

      – Ну, як тут у вас? Перегибів нема?

      – Ні, у нас усе добре.

      – Цей ваш новий учитель не говорить, що Махно був революціонер?

      – Ні, він такого не говорить, – усміхнулася вчителька.

      – Дивіться ж тут…

      – Хотіла вас запитати, як із ремонтом школи?

      – Жду решенія…

      Огляд порядку в селі не проходив без пригод. Так трапилося і цього разу. Проїжджаючи мимо хати Ганни Лященко, Гнат помітив, що в неї ще і досі топиться. Це здивувало його, бо було вже дванадцять годин дня, в цей час усі на роботі, а в неї дим з труби валить. Прив’язавши коня до воріт, Гнат пішов у хату. Ганна, молодиця рум’яна та білолиця, вправно орудувала дерев’яною лопатою, саджаючи у піч хліб. На голих ліктях її засохло тісто. Гнат набирає череп’яним кухлем води з відра, жадібно випивши, запитує:

      – Ти чого не на роботі?

      – Бачиш? Хліб печу.

      – А робота на полі хай сама робиться?

      – Не кричи. Ти не в лісі.

      – Я голова сільради і маю право вимагати порядку.

      В другій хаті щось заторготіло стільцем, і через поріг переступив Улас Хомутенко.

      – А ти чого тут? – визвірився на нього Гнат.

      – Прийшов написати листа тітці Ганні і дивуюся вашій поведінці. Вскочили в хату, кричите. Вам не властиво розмовляти з людьми у спокійному тоні?

      – А-а! Студент! Тебе витурили з університету, так ти, знаєш-понімаєш, письомця пописуєш? Скільки ж тобі за це грошей платять?

      – Мені не грішми, а дякою платять. А вам тільки грішми?

      – Тебе не спитали, сморкуна! – огризнувся Гнат і знову до Ганни: – Ну, ти йтимеш на роботу чи ні?

      – Посаджу хліб – тоді піду.

      – Ага. Так тобі моє слово не авторитет?

      Зеленкуваті очі Гната зробилися оскаженілими, він крутнувся по хаті, вхопив з лави відро і шарахнув водою в піч, залив вогонь.

      – Що ви робите? – кинувся до нього Улас. – Яке ви маєте право чинити свавілля в хаті чесної колгоспниці?

      – Відійди, студент!

      Улас зблід, голос його тремтів і ламався:

      – Ви порушуєте закон і конституцію.

      – Що? – закричав Гнат. – Геть! Я тут закон! Я – конституція.

СКАЧАТЬ