На Далекому Заході. Эмилио Сальгари
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу На Далекому Заході - Эмилио Сальгари страница 12

СКАЧАТЬ разі стіни і стелі їхніх тіпі10 часто прикрашає сила-силенна таких свистків із людських кісток.

      Тепер, звісно, коли індіанців загнано у резервації і про нещадні війни між червоношкірими та блідолицими можна дізнатися лише з переказів, добути новий іккіскот – справа непроста. Але якщо гарненько перетрусити їхні речі, то навіть у резерваціях, попри відкриті там американські школи, лікарів та місіонерів, напевно можна знайти ретельно захований іккіскот.

      І марно дошукуватися правди, питаючи, звідки він узявся, бо жоден індіанець ніколи вам її не скаже.

      Навіть у наш час поблизу резервацій час від часу знаходять чийсь труп із відтятими ногами: їх явно використали для виготовлення нового іккіскота.

      Тепер нашому читачеві, сподіваюсь, зрозуміло, що відчували солдати полковника Деванделля тієї неспокійної ночі, коли до них долинули зловісні звуки іккіскота індіанців племені сіу.

      – Усі на місця! – наказав полковник. – Розбийтеся на невеликі групи, сховайтеся і пильнуйте вхід в ущелину. Стріляйте тільки прицільно, бережіть кожну кулю. У рукопашній сутичці допомагайте один одному! Завдяки цим каменям наша позиція зручна й вигідна, тож зможемо протистояти навіть сотні ворогів. Впораємося й цього разу, хлопці!

      Виконуючи наказ, солдати миттєво зайняли свої місця, а Деванделль тим часом поцікавився у Джона Мексіма:

      – У тебе той папірець, через який загинув індіанець? Пішли-но в намет: ще маємо досить часу, щоб розібратися, про що йдеться в тому загадковому посланні й кому його адресовано.

      А в цей час у мороці ущелини мелькали примарні тіні й подекуди лунав зловісний звук свистка. Це перекликалися між собою жахливі іккіскоти індіанців племені сіу, допоки червоношкірі лаштувалися до смертельної битви з блідолицими…

      Атака сіу

      Поки солдати і добровольці загону полковника Деванделля займали свої позиції, сам він разом з агентом повернувся до намету.

      З їх появою юна полонянка навіть не ворухнулася: здавалося, вона міцно спить.

      – Швидше дай мені цей папірець! – нетерпляче зажадав полковник.

      – Беріть, – відповів агент і простягнув Деванделлю зім’ятий клаптик. – Б’юся об заклад, що це важливий доказ, інакше червоношкірий диявол не ризикував би через нього своїм життям.

      Тремтячою рукою полковник узяв папірець, і, ретельно розпрямивши, підніс до очей. Тієї ж миті він зі стогоном схопився за голову.

      – Я ж казав, казав!.. – змучено скрикнув він.

      – Що таке? – стривожено спитав агент.

      – Діти, мої бідолашні діти!

      – Та що сталося, скажіть, на Бога!

      – Поглянь сам. Вони збираються викрасти моїх дітей! У цій записці – наказ Лівій Руці, вождеві арапахо, і Чорному Котлові, одному з вождів сіу, напасти на асьєнду і викрасти моїх дітей, а потім СКАЧАТЬ



<p>10</p>

Тіпі – переносне житло північноамериканських індіанців – конічний намет, споруджений із жердин, укритих шкурами.