На Далекому Заході. Эмилио Сальгари

Чтение книги онлайн.

      – Ах, бідолашні мої діти! – перебив його невтішний полковник. – Не приведи Господи, їм потрапити до рук безжальної Ялли! Коли б тільки можна було…

      – Стривайте, командире! У вас горе, я розумію, але ви занедбуєте свій обов’язок! Я правильно зрозумів, що якби можна було, то ви негайно кинулися б захищати свій маєток?

      – Своїх дітей! – уточнив Деванделль.

      – Нехай так. Але це означає, що ви негайно покинули б свій пост, якби могли, тоді як ваше місце зараз – тут! Ваш загін не дає полчищам сіу дістатися до Колорадо. Подумайте, якими будуть наслідки в разі, якщо ви зрушите з позиції!

      – Не хвилюйся, – гірко посміхнувся полковник. – Я пам’ятаю про свій священний обов’язок і залишуся тут. Але й кинути дітей напризволяще я не можу!

      – Ваша правда. Тому дозвольте дати вам пораду, за яку ви напевно будете мені вдячні.

      – Кажи.

      – Тут від мене мало пуття, отже, я міг би стати вашим посланцем. Дайте мені в поміч одного-двох досвідчених траперів, і ми прибудемо до маєтку Сан-Феліпе набагато раніше, ніж Ліва Рука, навіть отримавши наказ Ялли, встигне зробити бодай щось.

      – Але в преріях аж кишить індіанцями! Як ти зумієш дістатися до асьєнди цілим і неушкодженим, Джоне?

      – Ет, командире, тут уже чи пан, чи пропав! Та й не первина мені ризикувати своїм скальпом. До того ж уряд відрядив кур’єрів у всі поселення прерій, щоб попередити про повстання індіанських племен. Усюди вони збирають цілі каравани озброєних людей, що вирушають під захист фортів. Гадаю, що зумію пристати до одно з таких загонів, щоб дійти з ним до Солоного озера, а там подивимося. Але прошу вас дати мені двох попутників, краще буде, якщо я виберу їх сам. Наприклад, братів траперів – Гаррі і Джорджа. Ці хлопи справжні відчайдухи, і кожен із них знає прерію як свої п’ять пальців. Крім того, у них чудові мустанги, які не поступаються коням червоношкірих, і великий досвід щодо всіх диявольських хитрощів підступних індіанців. Звісно, вони також наражатимуться на небезпеку, але я певен: ці не дадуть собі в кашу наплювати!

      Отже, вирішуйте, командире!.. Не можна гаяти жодної хвилини. Поки сіу відступили, я міг би скористатися нагодою і спокійно поїхати, прихопивши з собою малу полонянку. Зі мною вона буде в безпеці, і згодом ми зможемо використати її як заручницю у важливих перемовинах з індіанськими вождями. Адже вона напевно донька когось із них, можливо, навіть Лівої Руки. А ви чудово знаєте, як індіанці дорожать своїми спадкоємцями!.. То що, командире?

      Полковник схвильовано простягнув до агента руки.

      – Хай буде по-твоєму, Джоне! – тремтячим від хвилювання голосом сказав він. – Ти справжній друг! Рушай же скоріше, врятуй моїх дітей!

      Джонові Мексіму не потрібно було повторювати двічі: він швидко взяв свій чудовий карабін, два пістолі, гострий як бритва ніж і поспішно вийшов із намету. Він пішов шукати траперів, СКАЧАТЬ