Багряний колір вічності. Наталия Гурницкая

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Але ти мені дивися… – Ірена суворо звела брови та виразно глянула на Павла. – Мене перед нею не викрий. Я того тобі не казала. І взагалі я в дитинстві дуже міцно спала та нічого не чула.

      Павло жартівливо притягнув Ірену до себе.

      – Хіба викуп за мовчання мені заплатиш.

      – Який ще викуп? Що за шантаж?

      – Такий, який сам собі оберу, викуп, – він майже на мус повернув її голову до себе, нахилився і поцілував Ірену в губи. – Отакий солодкий викуп.

      Ірена вдавано сердито відштовхнула його від себе.

      – Та ну тебе. А якби хтось сюди зайшов? Що мамця подумає про мене? Та й про тебе теж.

      – Але ж не зайшов ніхто. Не злосться на мене! Тобі не пасує.

      Ірена сердито надула губи і перебільшено суворо глянула на Павла.

      – От не буду більше знимки тобі показувати, – вона демонстративно згорнула альбом і поклала його на стіл. – Узагалі ніколи не показуватиму. Навіть не проси мене більше.

      Павло спокійно взяв альбом зі столу сам, знову поклав його на коліна і розгорнув на іншій сторінці.

      – Було б за що злоститися. Чим тобі власна родина завинила?

      – Не родина, а ти. До чого тут родина?

      – А може, їм там приємно, що ти мені про них розказуєш. Наші рідні живуть з нами доти, доки ми про них пам’ятаємо та говоримо.

      Ірена уважно глянула Павлові в очі.

      – Знаєш, тут ти напевно правий, – вона потягнула альбом ближче до себе і перегорнула сторінку. – Але все одно я на тебе злощуся. Ти мені зіпсуєш репутацію своїми поцілунками.

      – Не зіпсую. Я хочу, щоб ми заручилися. Восени прийду до твоїх батьків просити твоєї руки офіційно. Тільки гарний перстень тобі куплю. Тобі який подобається?

      Ірена підвела голову, глянула на Павла. Певно – жартує.

      Вона ще раз глянула на нього, проте не вловила в його погляді ані натяку на жарт і від подиву аж рот привідкрила.

      – Що ти сказав? – вона кілька разів кліпнула очима і, намагаючись зібратися з думками, ледь наморщила чоло. – Це ти мені запропонував шлюб чи що?

      – А ти проти? – Павло перехопив її маленьку долоньку своєю великою рукою і дуже ніжно та обережно стиснув пальці. – Я ж люблю тебе, Ірено, то цілком ясно, що й заміж хочу взяти. Хіба б я дозволив собі отак без зобов’язань тебе цілувати?

      – О Боже, – Ірена продовжувала вражено дивитися на Павла. – О Матка Боска… Я…

      Павло відпустив її руку.

      – Здається, я дурень, – він підвівся на ноги й відступив на крок від канапи. – Не кажи мені нічого. Сам знаю, що так пропозиція шлюбу не робиться. Зачекай мене тут. Я зараз прийду. Будемо вважати, що я тобі ще нічого не казав.

      Ірена провела ошелешеним поглядом Павла. Від подиву не могла ані затримати його, ані щось заперечити. Куди він побіг? Злякався власних слів чи вирішив принести їй подарунок? Напевно, цукерки СКАЧАТЬ