Учень відьмака. Джозеф Дилейни

Чтение книги онлайн.

      Еллі мені дуже подобається. Вона така приязна й ласкава, що з нею завжди почуваєшся потрібним. Мама каже, одруження пішло Джекові на користь, бо Еллі на нього добре впливає, і він робиться спокійнішим.

      Із нас усіх Джек – найстарший і найкремезніший. «Найменш плюгавий», – як іноді підсміюється батько. Що дужий і сильний – то це вже точно, а щодо решти я був не згоден, бо хоч він рум’яний, блакитноокий, брови ж чорні й кошлаті, ще й майже зростаються на переніссі. Проте відхопив собі гарну й добру дружину, тут не посперечаєшся. Волосся в Еллі кольору добірної соломи на третій день після хорошого врожаю, а з лиця хоч воду пити.

      – Я завтра з дому піду, – випалив я. – На світанку за мною прийде Відьмак.

      Еллі розцвіла усмішкою.

      – То він тебе взяв?

      Я кивнув.

      – Поки тільки на пробу, на один місяць.

      – Томе, ти такий молодець. Я дуже за тебе рада.

      Джек тільки пирхнув.

      – Не вірю! Щоб ти – і в учні до Відьмака! Куди тобі до такої роботи, коли ти ще спиш при свічках?

      Я засміявся з його жарту, але то була правда. Мені в темряві часом всяке ввижалося, а зі свічкою я бодай міг заснути.

      Джек рикнув, ухопив мене за карк і почав тягати довкруж стола. Це він так жартував. Я попручався трохи чисто для порядку, і за якусь мить він відпустив мене і поплескав по спині.

      – Молодець, Томе. То грошовита робота. Одна тільки біда…

      – Яка? – запитав я.

      – Тут же все й спустиш. А знаєш чому?

      Я стенув плечима.

      – Бо друзів будеш мати хіба за гроші!

      Я силувано всміхнувся, але в Джекових словах було багато правди. Відьмак працює і живе сам-один.

      – Джеку, ну що ти такий жорстокий! – насварилася Еллі.

      – Та я жартую, – тут же відцурався Джек, ніби не зрозумів, чого це раптом вона.

      Проте Еллі дивилася на мене, а не на Джека й раптом перемінилася на обличчі.

      – Томе! – скрикнула вона. – Виходить, ти не застанеш народження нашого маляти…

      Вона так засмутилася, аж мені самому стало печально, що я пропущу народження племінниці. Мама сказала, що в Еллі буде дівчинка, а вона в таких речах ніколи не помиляється.

      – Я за першої нагоди заскочу в гості, – пообіцяв я.

      Еллі спробувала всміхнутися, а Джек підійшов і поклав руки мені на плечі.

      – У тебе лишиться твоя родина, – сказав він. – Ми завжди тут, якщо будемо тобі потрібні.