Олмейрова примха. Джозеф Конрад

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ першого свого міністра. В мовчанці, що запала після того, як Балабатчі перестав говорити, залунав хор різнотонного хропіння з кутка, де охоронці поновили перерваний сон, але віддаленого гуркоту грому, який викликав у серці Ніни турботу за коханого, троє чоловіків не чули, кожний заглиблений у думки про власні свої справи, де важилося життя і смерть.

      Після короткої мовчанки Балабатчі, облишивши тепер пишне двірське красномовство, знову почав говорити, але короткими уривчастими реченнями й притишеним голосом. Вони дуже непокоїлись. Чому Дейна так довго не було? Люди, що живуть на низах річки, чули вибухи з гармат і бачили військові кораблі голландців у лимані поміж острівців. Тому вони дуже непокоїлись. Кілька день тому до Абдули дійшли чутки про якесь лихо, і з того часу вони чекали на приїзд Дейнів, боючись, що з ним трапилась якась нещаслива пригода. O^ дні вони зі страхом заплющували очі й прокидалися занепокоєні й тремтячи ходили берегом, немов чекаючи ворожого нападу. Але все це почували, лише турбуючись про Дейна. Чи не заспокоїть він тепер їхнього страху, не за них самих, а за нього? Вони за себе спокійні, бо вірні й віддані могутньому раджі Батавії, – нехай доля дарує йому перемогу на радість і щастя його підданців! «Потім, – провадив Балабатчі, – Лакамба, мій господар, змарнів у турботах за купця, якого він узяв під свою охорону. Так само й Абдула, бо невідомо, що сказали б недобрі люди, якби випадково…»

      – Мовчи, дурню! – злісно буркнув Лакамба.

      Балабатчі урвав із задоволеною посмішкою, тоді як Дейн, що, немов зачарований, стежив за ним, зітхнувши з полегкістю, повернувся до самбірського владаря. Лакамба не ворохнувся й, не підводячи голови, дивився спідлоба на Дейна, голосно сопучи й зі страшенно незадоволеним виглядом надувши губи.

      – Говори, Дейне! – промовив він нарешті. – До нас доходило багато чуток. Багато вечорів поспіль мій приятель Решид приходив до мене з поганими звістками. Новини рознеслись по всьому надбережжю. Та, можливо, вони брехливі. В устах людей тепер більше неправди, як за днів моєї молодості, але мене й тепер не легко піддурити.

      – Усі мої слова правдиві, – безтурботно мовив Дейн. – Якщо хочеш спитати, що трапилося з моїм бригом, то знай, що він у руках голландців. Вір мені, раджо, – провадив він з раптовою енергією, – у оранґ-бленда є добрі приятелі в Самбірі, бо інакше звідки б вони знали, що я їду звідси?

      Лакамба глипнув коротким ворожим поглядом на Дейна. Балабатчі спокійно підвівсь і, попростувавши до козел, ударив в ґонґ.

      За дверима залопотів тупіт босих ніг. У хаті прокинулась охорона й сиділа, дивлячись перед себе з сонним здивуванням.

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, СКАЧАТЬ