Промови, що змінили світ. Отсутствует

Чтение книги онлайн.

      Боже збав, щоб я був поганим християнином; але це не означає, що суд Божий справедливий до мене: часто він відплачує по заслугах за допомогою несправедливого вироку, це звичайна річ; скажу лише, що за несправедливе рішення, заради виконання якого я стільки витерпів, я покараний тепер несправедливим вироком щодо себе самого; сказаного досить, щоб показати вам, що я невинний.

      Тепер доведу вам, що я добрий християнин. Сподіваюся, знайдеться добра людина, котра засвідчить, що я простив увесь світ і навіть тих, хто виступав у ролі головних винуватців моєї смерті: Господь знає, хто вони, я ж знати не бажаю, лише молюся, щоб Бог дарував їм.

      Але це ще не все. Моя великодушність не обмежується цим; я шкодую, що вони не каються, бо вони скоїли воістину великий гріх: я молюся Богу і святому Стефану, щоб він їм не залікувався, ні, навіть більше, щоб вони знайшли правильний шлях до спокою в королівстві, тому що моя великодушність змушує мене до останнього подиху боротися за мир у країні…

      …Що стосується народу, я від усієї душі бажаю йому волі і свободи, так само як і будь-якій окремо взятій людині, але повинен заявити, що їхня воля і свобода полягають у тому, щоб мати уряд і закони, що якраз гарантують збереження їхнього життя і майна.

      І річ не в тім, щоб бути членом уряду, до якого вони не мають ніякого відношення. Підданий і государ – зовсім різні поняття, і тому, якщо дати звичайним людям волю і свободу, вони ніколи не будуть задоволені і щасливі. Панове, саме тому я тут: якби я правив деспотично і нехтував усіма законами, спираючись на силу зброї, мені не довелося б стояти тут. І тому я говорю (і молюся Господу, щоб він не зарахував вам цей гріх), що я мученик свого народу.

      Насправді, панове, я не стану довше вас затримувати, скажу лише, що хотів би мати трохи більше часу, і тоді моя промова була б більш доладна й продумана, аніж тепер. Сподіваюся, ви пробачите мені.

      Моє сумління чисте. Дай Боже, щоб ви обрали той шлях, який веде до благополуччя королівства і спасіння ваших власних душ.

      …Насправді, панове, щирість моєї віри відома всьому світові, а тому заявляю перед усіма вами, що вмираю християнином, відповідно до вчення англіканської церкви, яку заповідав мені мій батько, і цей чесний чоловік буде в тому за свідка.

      …Моє діло справедливе, і милостивий Господь на моєму боці… Я йду від мирського вінця до вінця тернового, туди, де панує супокій, де мене не торкнуться вже ніякі хвилювання цього світу.

      ОЛІВЕР КРОМВЕЛЬ

      (1599—1658)

      Олівер Кромвель народився 25 квітня 1599 року в Хантінґдоне (графство Кембриджшир) у родині поміщика-пуританина. У 1628 році Олівера СКАЧАТЬ