Промови, що змінили світ. Отсутствует

Чтение книги онлайн.

      За свідченням істориків, улітку 1917 року чисельність прихильників УНР, готових захищати її зі зброєю в руках, досягала 300 тисяч чоловік. Це була потужна сила, здатна протистояти будь-якому зовнішньому й внутрішньому ворогові. Але недалекоглядна політика керівництва та інші фактори призвели до того, що під кінець року армія УНР скоротилася в 20 разів. Зовсім іншою була ситуація в армії Радянської Росії. Завдяки добре налагодженій системі агітації армія більшовиків зростала з кожним днем.

      Такий розвиток подій призвів до того, що в січні 1918 року УНР опинилася в критичному становищі. Більшовики захопили Харків і Полтаву й рвалися до Києва. Тим часом у самій столиці спалахнуло спровоковане більшовиками повстання робітників заводу «Арсенал». У такій ситуації фактично єдиними захисниками Києва були близько 300 бійців студентського куреня Українських січових стрільців.

      28 січня 1918 року студенти і юнкери зайняли оборону на станції Крути між Бахмачем та Ніжином. Ранком наступного дня захисники Крут протягом декількох годин героїчно стримували наступ (за різними даними) від двох до шести тисяч добре озброєних солдатів і матросів. Ці кілька годин дозволили владі УНР придушити повстання в Києві, перегрупувати сили й урятувати столицю від більшовиків. Практично всі захисники Крут загинули, 27 студентів були захоплені в полон і, після катувань, розстріляні більшовиками. Бій під Крутами став символом патріотизму в боротьбі за незалежність України. У березні 1918 року, після підписання більшовиками Брест-Литовського миру й повернення уряду УНР до Києва, було ухвалене рішення провести врочисте перепоховання захисників Крут. 19 березня на Аскольдовій горі в Києві відбувся похорон 28 полеглих студентів. З траурною промовою виступив голова УНР Михайло Грушевський.