Між двох орлів. Ярослава Дегтяренко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ти міг вбити невинних дітей? Господи! Що ти накоїв! – неголосно говорив Мартин, остерігаючись кричати.

      – Я не міг вчинити інакше, тату! І не журися за ними! Тепер ще варто вбити їхню матінку…

      – Ну вже ні! Досить! – закричав Пушкар, не турбуючись, що його хтось почує. – Я не опущуся ще й до цього гріха, щоб убити безсилу жінку! Я козак, а не кат! А тепер через тебе на моїх руках дитяча кров!

      – Вона ж тебе прокляне, як дізнається, що ти її дітей згубив, – осміхнувся Кирик. – Ліпше прибери всіх свідків.

      – Ні!

      – Ну, як знаєш, тату. Але що ти тоді будеш з нею робити? Невже випустиш?

      – Поки нехай сидить у мене в льосі, – промовив Пушкар.

      Кирик лише знизав плечима, мовляв, я тебе попередив.

      Пушкар замкнув Марічку в льосі, намагаючись хоч перший час приховувати свій злочин. А далі буде видно, що і як з нею робити. Йому дійсно було шкода її дітей – він в жодному разі не хотів карати невинних. У Мартиновому розумінні винним у зраді був лише Демко.

      Сама Марічка, сидячи у льосі, змучилася від невідомості. Вона не сумнівалася, що Пушкар схопив Левка та Олесю, а невдовзі й Демко потрапить до його лап. І тоді їх всіх уб’ють! «Господи, молю тебе, врятуй моїх дітей! Не знаю як, але врятуй!» – просила нещасна мати. І то гірко плакала й палко молилася, випрошуючи у Бога милості, то несамовито кляла всіх – і Пушкаря, і гетьмана, і царя, і запорожців.

      Так минула седмиця, за яку Наді не вдалося не те що поговорити з Марічкою, але навіть близько до льоху підійти – джури стерегли його день і ніч. Але дівчина не втрачала надії, що рано чи пізно вона зможе поговорити з Марією. «Бідна пані, – думала дівчина. – Вона божеволіє від тривоги за своїх дітей!» Однак найбільше Надійку мучила невідомість про долю коханого, та так сильно, що бідолаха почала марніти. «Господи, чи живий Демко? Чи, може, вже вбитий? Чи повернеться до мене? Боже, вбережи його! Краще візьми моє життя, а його збережи!» – молила сердешна Надя.

      А Демко й не підозрював, яке лихо спіткало його родину і як мучиться кохана. Він прагнув якнайшвидше попередити гетьмана. І поспішав, як міг, – кінь у нього був один, і перемінити його було ніде, тому він часто зупинявся на відпочинок, щоб не загнати тварину.

      Приїхавши до Чигирина, Демко зазнав розчарування, оскільки гетьман після Корсуня поїхав до Києва на похорон – у нього померла рідна сестра. Тоді Демко поїхав туди, прямісінько до Яненка, розуміючи, що його не допустять до гетьмана, а Павло може допомогти.

      Діставшись до Києва та розпитавши перехожих, хлопець дізнався, що полковник мешкає у Верхньому місті26. Після пожежі 1651 року27 Верхнє місто було наново відбудоване. А у 1654 році ще й зміцнене фортецею московської залоги28, яку побудували поруч з Михайлівським златоверхим монастирем та Софійським собором. Нові фортечні стіни та башти хоч і були дерев’яними, проте їх СКАЧАТЬ